Розділ 5

              Я побігла навздогін за Есмеральдою і коли нарешті дісталася до неї, хоча, здавалося, наче та відійшла лише на декілька метрів, вона розповіла мені все, що так цікавило.

              Виявляється, я – найближча і передостання спадкоємниця короля Лореіна. Відповідно до давніх звичаїв, в ранньому віці мене відправили на Землю, перед цим тимчасово забравши магію і помістивши її в чарівний пролісок. Це, свого роду, випробування для майбутніх правителів королівства Телерія, щоб переконатися, що вони справді будуть гарними королями та королевами й на перше місце завжди ставитимуть своїх підданих, а не високі титули та статки.

              Коли вони вчиняють декілька добрих справ та показують, що готові на самопожертву заради інших, то їм повертають їхні сили, які за найближчі місяці зростають в кілька разів. Досі не було випадків, щоб спадкоємці Саншайна – першого короля Телерії, не проявили доброти, притаманної нашому народові. Але якщо такий і знайшовся б рано чи пізно, то його статус понижався до звичайного лорда, що трішки вище за селян і в користування цього ельфа надавався будинок та земельна ділянка.

              Я сказала ельфа? Ну звісно, забула вам повідомити. Народ Телерії – це ельфи. Але є одна невеличка дрібничка. Ельфи – це народ, який об’єднує в собі не тільки звичайних істот з вушками. Так можуть називатися і лісові духи, і феї, і фейрі та навіть гноми з тролями.

              Єдиною, скажімо так, різницею, є те, що ельфи поділяються на альвів і двергів. Перші —  це народ Телерії. Вони дуже добрі та світлі, як і їх правителі. Альви завжди допомагають всім довкола, без вигоди та зайвих запитань. І навіть якщо їм дуже хочеться хоча б раз пройти повз заплакану істоту та зайнятися своїми справами, вони не в змозі цього зробити.

              А от дверги – їхня абсолютна протилежність. Цим народом, власне, й управляє Морок. Всі мешканці королівства Даркенія дуже злі та намагаються повсякчас зробити щось погане будь-кому. Єдиною їхньою більш-менш гарною рисою є те, що вони не псують життя один одному, а шукають інші народи, щоб виплеснути на них свою злість.

              Есмеральда говорить, що вони такими раніше не були. І Даркенія, і Телерія, раніше були одним королівством, яке називалося Ельдамар. Але внаслідок постійних суперечок між альвами й двергами та прагненнями до влади Морока, воно розпалося.

              Також нянечка розповіла, що був і третій народ в цьому королівстві – синдари або сірі ельфи. Вони не хотіли приєднуватися ні до одних, ні до інших. Цьому народу був важливим лише власний добробут і вони тільки допомагали подорожнім, що забрівали в їхнє королівство Белеріанда. Але синдари дуже сильно віддалилися від інших та нещодавно перенесли Белеріанду туди, куди ніхто не знає.

               Всі спершу подумали, що вони взагалі зникли й більше ніколи не повернуться, але надійшла якась дивна звісточка. В ній було написано: «Ми живі та чекаємо на неї». Ніхто так і не зрозумів до чого тут це та незабаром про них взагалі перестали згадувати. Лише такі довгожителі, як Есмеральда, пам’ятали про цей народ, бо дещо звикли до цих метушливих ельфів, завжди заклопотаних якимись справами.

              Щось я геть відволіклася від теми. Коли майбутні королі та королеви відправляються на Землю, то за ними слідом вирушає такий собі наглядач, який буде їх ангелом охоронцем, а після добрих справ допоможе повернути їхні сили. В моєму випадку, це й була Есмеральда, яка навіть заради цього, пожертвувала трішки власної магії.

              Так, виявляється, що моя нянечка не позбулася абсолютно всієї своєї магії, а просто повернула мені мою й укріпила її трішки своєю, поставивши на мене щит до тих пір, поки не потраплю в рідне королівство.

               І ось я тут. А за кілька днів мені потрібно або прийняти управління королівством Телерія, або передати ці права Мороку. І якщо оберу останнє, то хоча й об’єднаю два народи та, можливо, відроджу Ельдамар, але, все одно, приречу на жахливе існування всіх мешканців королівства, адже як по-іншому може правити той, хто знищив майже всіх своїх родичів?

              Відчуваю, що попереду в мене буде довга ніч. Відповіді на це питання чекатимуть не так уже й довго, тож вирішувати, що ж робити, потрібно починати прямо зараз. Але як взагалі можна думати про все це, коли навколо така краса?