Розділ 3

Потягнулася та спробувала сісти. Відчуття були доволі дивними. Здавалося, наче я знаходжуся у своїй кімнаті, але те, що я бачила, точно не нагадувало мою бежеву спальню.

Я сиділа на ліжку, накритому балдахіном. Подушки, ковдри та інша постільна білизна були дуже вишуканими та дорогими на вигляд.

Повільно сповзла з ліжка та оглянула саму кімнату. Вона більше нагадувала дитячу. Всюди лежали якісь іграшки. Проте за своїм виглядом кімната скидалася на ту, в якій уже давненько ніхто не жив. Звісно, тут прибирали, але тільки покоївки сюди, мабуть, і заходили.

Я довго оглядала всю кімнату, а потім спинилася перед дзеркалом, у якому могла побачити себе в повний зріст. Подивилася і не змогла повірити в те, що відкрилося перед моїми очима.

Я дивилася на рожевощоку та дещо заспану дівчину, з довгим світлим волоссям. Вона була вбрана в пишну червону сукню, яка прекрасно підкреслювала поставу та чіткі й правильні риси обличчя.

– Хто ти?– запитала я у відображення.

– Ти,– одразу ж почула у відповідь.

– Я?– знову не втрималася та почала махати руками, намагаючись переконатися в тому, що відображення справді моє.

– Ти.

– Невже я зараз розмовляю з чарівним дзеркалом?– сказала, продовжуючи витанцьовувати перед дзеркалом.

– Та ні. Ти розмовляєш зі мною,– почувся чийсь насмішкуватий голос з-за спини, але мені було все одно до його власника, адже, відкинувши волосся, я побачила, що в мене загострені вушка, наче в ельфів.

Я стояла і просто витріщалася на себе в дзеркало, не в змозі зрозуміти, що сталося.

– Як взагалі могла змінитися моя зовнішність без мого відома?– випадково промовила вголос.

– Якщо ти зараз нарешті відірвешся від дзеркала і підеш за мною, то я все розповім,– знову хтось сказав за спиною.

– Я нехотя повернулася і почимчикувала до ліжка, за балдахіном якого і стояла моя співрозмовниця. Як-не-як, а було дуже цікаво дізнатися, що ж сталося.

– Невже це ви?– не втрималася я, коли нарешті побачила, з ким саме розмовляю.

– Так, моя люба. Ви не помилилися,– сказала вона і посміхнулася.