Розділ 26

Едгар

Коли я вперше замислився про дітей? Напевно, років зо два тому, коли відзначав своє тридцяти п'ятиріччя, слухаючи побажання друзів та колег на вечірці з нагоди дня народження. Відчайдушно захотілося донечку, смішну та ніжну татову принцесу. Але поговоривши про це з Анфісою мав розчаровано констатувати, що моя дружина геть-чисто відмовляється народжувати дітей, бо боїться за фігуру і за власне здоров'я. Єдиний вихід, який вона тоді запропонувала мені — сурогатне материнство, на що я категорично ніколи не пішов би. Я проти такого способу заводити дітей, тож ми більше не поверталися до цієї розмови. …І ось тепер маєш! Тема дітей знову вигулькнула, але дещо в іншому ракурсі.

Скошую погляд на Мію, моє дівчисько зажурено притихло. Я, звісно, мріяв про дочку, але я абсолютно не згоден, щоб нею виявилася Соломія. І не тільки тому, що ми вже з нею встигли переспати, і не тільки тому, що навіть зараз я її дико хочу. Мія в моєму житті з'явилася не просто так. Чому моєю жінкою не може бути двадцятирічна вреднюга?

У певний період юності я гуляв, як скажений кобель, вивчав дівочі тіла та можливості свого. Сексу та пригод у моїй молодості було вдосталь. І не те щоб я пам'ятав всіх подружок і кожну без проблем впізнав би в обличчя, але з матір'ю Мії я точно не спав. Ольга хоч і симпатична по-своєму, але вона не на мій смак, вона швидше сподобалася б Тимуру. Може, він татко Мії? М-м-м? Мій друзяко тоді від мене не відставав, потім я в тридцять років одружився, а він досі нарощує темпи, спокушаючи полохливих фей. До того ж з роками Тимур трохи змінився, плечі стали набагато ширшими, підборіддя квадратнішим, вуха красивішими, бо я їх йому поправив. Заради сміху потрібно буде перевірити мою версію.

— Чого принишкла? Мовчазна Мія — привід напружуватися та хвилюватися. Гей, крихітко єнот, дай мені знак, що ти не скисла, — тягнуся до неї і беру за руку. Ми вже майже приїхали, поставлю машину на стоянку і піду знайомити її з моєю новою хатою.

— Я злюсь. Прикро до зубного скреготу. Я б не так хотіла провести цей вечір, — сердито бубонить у відповідь. — Я хочу до тебе торкатися, обіймати, цілувати, дражнити, роздягати… А натомість треба тримати свої думки та руки при собі, молячись про те, щоб ти не виявився моїм родичем. Не хочу бути Соломією Едгарівною. Язика можна зламати. Чого ти смієшся? Тут саме час плакати!

— Ти смішна та дуже мила. Плакати ми не будемо, а завтра, коли отримаємо відповідь, руки вже можна буде при собі не тримати. Дозволяю накинутися на мене. До речі, якщо твоя мама не знала, як звали свого батька, ти в паспорті як записана?

— Капуста Соломія Матвіївна, — важко зітхає. — Мама мені по-батькові придумала, бо їй подобається ім'я Матвій. …Ти живеш у елітному багатоквартирному комплексі? А ось я мрію жити в котеджі, — вискочивши з машини, Мія розглядає тридцятиповерховий будинок, задерши голову. А я, підійшовши до неї, жадібно розглядаю її обличчя. Дідько, мені теж пекельно важко тримати руки при собі.

Як я і припускав, щойно Мія переступає поріг — атмосфера в квартирі дивним чином відразу змінюється, стає затишніше, нове житло здається ріднішим. Давно я не відчував такого комфорту. Хочеться пританцьовувати, дихати всіма чакрами, пробудити Кундаліні та посміхатися, як останньому ідіоту. Навіть із моєю колишньою дружиною на початку наших стосунків такого не бувало. Невже закохався? Дідько, а я ж збирався це контролювати...

— Мені подобається, — виносить вердикт моя оката бестія, ловить мій погляд і моє серце відгукується тахікардією. …Точно закохався.

— Радий, що ти схвалила. Ти голодна?

— Давай краще ляжемо спати, щоб якнайшвидше настало завтра, — бурмоче з нещасним виглядом.

Так хочеться притиснути її до себе, що мене аж ламати починає. Якого біса? Що мені заважає це зробити? Підходжу та обіймаю.

— Ми ж результати теж завтра дізнаємося?

— Так, я домовлюся, щоб нам відповіли якнайшвидше, але все одно годин вісім доведеться почекати. Впадемо у сплячку? — Цілую в маківку. Вже люблю її запах. Хочу, щоб мої подушки просякли неповторним ароматом моєї згуби.

— Ох, Едгаре Батьковичу, з тобою я готова впасти в будь-що, — хмикає. Я підозрюю, що вона має до мене почуття, дівчата дуже швидко закохуються і, на жаль, у них це й швидко минає. Просто Мія мені ще жодного разу не сказала, що закохана. Навряд чи ця вреднюга зізнається, але спробувати можна:

— Що це означає?

— Я спатиму з цього боку, — що і треба було довести, ігнорує питання, забираючись на моє ліжко. — Позичиш мені одну зі своїх футболок чи мені можна спати голою? — нарешті посміхнулася.

Прийдеться дати футболку, інакше я здурію, якщо до мене всю ніч притискатиметься оголена дівчина, але секс у нас сьогодні під забороною.

Зі своїх домашніх даю їй свою найулюбленішу, відправляю Тимуру інтригуюче повідомлення з дуже дивним проханням, гашу світло та вкладаюся поруч. Спати так спати. Я й сам не проти поквапити час.

— Так не чесно, інтелігенте, ти в трусах. Це розбурхує мою фантазію, — тулиться до мене Мія.

— На добраніч, невгамовна скалка. Без тебе стільки пригод пройшло б повз мене.

  Думав, буду ворочатися пів ночі, борючись з думками, але, виявляється, Мія — це запорука не тільки класного сексу, що був у нас в мотелі, але ще й міцного сну, тому що я спав, як немовля. Нас розбудив дзвінок у двері, бо лаборанти приїхали додому рівно о восьмій ранку. Дякуючи Тимуру. Уявляю, що коїться у нього в голові після отриманих від мене інструкцій. Але не дзвонить, як я і просив.

— І це все? Помазали ватяною паличкою за щокою і готово? — Дивується Мія, — розпатлана, в моїй футболці, все ще сонна. Дивлюся на неї і для мене її сексуальність зашкалює. Як і моє лібідо. Трясця, скоріше б дочекатися відповіді.

— Так, усе просто. За вісім годин я отримаю результат. Чим займатимешся? Тому що мені треба мотнутися у справах, — мені правда треба зв'язатися з ріелтором, заскочити в клініку, банк та хімчистку. Хочу відволікти себе. Все це можна було б відкласти, але якщо всі ці вісім годин я проведу з Мією без можливості торкатися — до вечора в мене поїде дах.