Розділ 18

Едгар

Я так довго створював свій імідж, огородивши себе жорсткими принципами, дбав про репутацію ... щоб одного разу одне зухвале дівчисько змусило мене послати всі ці принципи куди подалі.

Той Едгар Райський, до якого запис на пів року вперед, якому медсестри зайвий раз бояться посміхнутися, той Райський, який лише кілька місяців тому виступав на симпозіумі в Лондоні перед світовими світилами пластичної хірургії нізащо не зупинився б у мотелі такого рівня і не помчав би з дівчиною в номер, бо йому припекло зайнятися сексом! Раніше мене хвилювало, де саме я ним займаюся, а тепер мені абсолютно по барабану, що нас можна було почути, бо звукоізоляція в номері, м’яко кажучи, ніяка.

Я на все забив і обрав її… бестію з великими сірими очима, дівчисько, яке примудрилося залізти мені не тільки в штани, а й в душу. Думав, задихнуся від бажання, що якщо не опинюся в ній — точно опинюся в швидкій. Здається, навіть в мої молоді роки я такого не чудив. А зараз у мені прокинувся якийсь незнайомий мені самець, голодний, жадібний, витривалий, хтивий. Хочу її всю!!! У мене сексу наче сто років не було! Такого бурхливого так точно.

Ох, яка ж вона гаряча, радо відкликається на кожен мій дотик. Трохи затісна для мене, але це лише посилює відчуття.

Мені подобається все: її тіло, запах, смак, нетерплячі стогони… Збуджує мене просто дико. Викладаюся на повну і захлинаюся насолодою, розуміючи, що оргазм отримав не тільки я, але й моє дівчисько, яке вже вимагає добавки. Зважаючи на все, добавка буде і не одна. І можливо її ідея стати коханцями не така вже й погана. Коханці розстаються менш болісно, ​​ніж пари, які офіційно зустрічаються. Але я не хочу зараз думати про розставання, я хочу думати про те, як мені пережити любовний ураган у душовій кабінці.

Точно скинув років п'ятнадцять. Я й не знав, що я так люблю секс. Мія якимось чином змушує мене виявляти чудеса еротичної еквілібристики, весь мій досвід і професіоналізм підбадьорилися, пожвавилися заради нашого спільного задоволення. Вже й не пригадаю, коли в мене було так яскраво та смачно. Мені сподобалося стогнати у душовій кабінці, на пару з Мією вийшло особливо милозвучно. Дивуюсь, як ми не розвалили к грецям собачим цю нещасну кабінку, вдруге тут таке робити не варто, бо потім виставлять рахунок за ремонт.

— Ого ... Едгаре Батьковичу, то ти справжній сексуальний гігант! Це тому, що ти знаєш секретики чи тобі просто так у житті пощастило? — розквітає щасливою, пустотливою усмішкою Мія, заглядаючи мені у вічі.

— Хочеш сказати, що з твоїми колишніми хлопцями було інакше? Ох, Мія, до речі, мені лестять твої компліменти, — впавши на ліжко, намагаюся перепочити.

— У мене був лише один хлопець. І так… все було інакше, мені не завжди було добре, а якщо й було то якось… скупо і мляво, — відповідає, чомусь зніяковівши. — А з тобою… Ти неймовірний. Я чула, що декому щастить відчути бомбічне задоволення, але зі мною такого жодного разу не траплялося… до сьогодні. Тому моя вам щира вдячність, пане, — закусивши губу, відводить погляд. — Навіть не знаю тепер чи зможу я тебе відпустити.

— У сенсі? — Злегка напружуюся, я начебто розбігатися поки що теж не збираюся.

— Боюся, що зустрічі раз чи два на тиждень після такого кайфу можуть мене не влаштувати. Ще, чого доброго, напрошусь до тебе жити, — знову бентежиться і швиденько затикає мені рота поцілунком, як тільки я збираюся відповісти.

Якраз хотів сказати, що саме нечасті зустрічі й сприяють ось такому вибуху феєрверків, а спільний побут поступово вбиває романтику настільки, що секс іноді стає тягарем. До того ж, Мія поняття не має як жити з таким чоловіком, як я.

— Жартую. Розслабся, — додає пошепки, ніжно гладить мене по щоці. Дивлюсь у її очі і розумію… А щоб мене трясця вхопила!

Дівчина в мене закохалася!

— Мія...

— Ч-ч-ч, — прикладає свій пальчик до моїх губ. — Не здумай зіпсувати мені настрій своїми занудними дурощами. Будь хорошим хлопчиком, у тебе гарно виходить, — клянуся, якщо я коли-небудь і збожеволію, то тільки через її поцілунки. Мене з такою завзятою жадібністю ще ніхто не цілував, і це підкуповує, чорт забирай.

— Тепер можна й пообідати. І булочки з кавою для мене буде замало. Замовляй борщ, м'ясо, салату побільше. Буду сили відновлювати, нам ще машину штовхати, — підморгує мені і тікає до ванної.

Я й сам злегка прибалдів, наче під чимось. Кайфую, дивлячись на те, як Мія уплітає за обидві щоки, зголодніла бідолаха. Замоталася в рушник і їй цього достатньо, щоб виглядати надзвичайно привабливо. П'яніючи, дивлячись на її оголені плечі, умовляю себе, що мій стан цілком нормальний.

— Радий, що завдяки мені у тебе розігрався апетит. Як ти ставишся до того, що нам доведеться спати на односпальному ліжку?

  Адже я не закохуюся? Просто трохи захопився? Просто ейфорія?

— А хтось зібрався спати? — Здивовано скидає брови і сміється. — Ти? Бо я ні. Я збираюся тестувати твою витривалість, Едгаре. Ті твої слова таки трохи мене зачепили. А якщо серйозно… чим нам буде тісніше, то краще. Мені подобається до тебе притискатися.

   І ми притискалися, поки я не вирубився ближче до опівночі. А потім мене зненацька підкинуло. Якась внутрішня тривога. Мац-мац рукою — Мії поряд немає. Невже я ненароком зіштовхнув її з ліжка? Про всяк випадок вмикаю світло, щоб перевірити. Мії таки немає.

І раптом з вулиці виразно долинає її крик. Не роздумуючи, вискакую з номера, і лише за кілька секунд до мене доходить, що я вискочив у чому мати народила, але навіть мови бути не може, щоб повернутися і одягнутися. Нікому не дозволю ображати мою окату бестію. І той мужик, який її схопив — зараз дуже пошкодує. Я лікар, я знаю, як зробити боляче, навіть якщо цей амбал втричі ширший за мене!