Розділ 17

Мія

Для мене він манливе сяйво, яскраве полум'я, в якому я, шалений метелик, хочу згоріти вщент.

Відмовляюся думати про наслідки, уявляти, що буде потім. Навіщо? Якщо важливо лише тут і зараз. Едгар Райський мій краш, таких чоловіків на кожному розі не зустрінеш, він рідкісний птах, я це й без великого досвіду спілкування з чоловіками розумію. У цій людині дуже вдало сплелися якості справжнього чоловіка, плюс зовнішність, розум, бомбезний шарм. Як Анфіска могла йому зрадити? Чесне слово ідіотка якась. Такого мужика втратила! Тепер, мабуть, сидить, реве та лікті кусає. А от мене розпирає вибухова суміш збудження та радості, бо він тут… зі мною, бо я йому подобаюсь і тому що ми сьогодні однозначно кохатимемося. Все до того йде. Ми не дарма із ним зустрілися на цій дорозі. ...Я цього дико хочу.

Вже не важливо, що він каже офіціантові, весь антураж для мене розмивається, я сконцентрована лише на дотику Едгара і на пульсації, що охопила все моє тіло, воно вимагає… вимагає його. Здається, якщо він врешті-решт не опиниться в мені — я розсиплюся на мільйон згасаючих іскор.

Міцно тримаючи мене за руку, Едгар швидко веде мене у бік нашого номера. Я перебираю ногами, але землі під ними не відчуваю, ніби лечу на емоціях. І пофіг хто про нас що подумає, кому взагалі яке діло, чому це раптом ми зірвалися з-за столу і побігли.

Дихаю через раз, серце шалено підстрибує аж до горла, вже не до словесних спарингів чи іронічних жартів, опинитися в полоні у такої приголомшливої ​​пристрасті — це вам не жарти.

Едгар підносить магнітний ключ до замка, а я, сунувши руку в свою сумочку, затискаю в кулаку презерватив, у нього в бардачку завбачливо стирила, навряд чи він зараз про це думає… хоча…

Загадково посміхаючись, пропускає мене всередину, дами звичайно ж вперед, і як тільки за нами зачиняються двері — тієї ж миті на цей номер обрушується торнадо.

Ми надто довго стримували його у собі.

Віддаюся владі його вмілих рук та губ. Едгар з тріумфальним риком впивається в мій рот… обожнюю його вмілий язик. А його руки тим часом позбавляють мене одягу. Прикушує кінчик мого вуха, цілує та легенько дряпає своєю щетиною мою шию, присмоктується до моєї ключиці. Тремтячи всім тілом, з нетерплячими стогонами відповідаю йому тією ж пристрастю.

О… МІЙ… БОГ…

Як же цей чоловік збуджений і як його збудження прекрасне!

Затиснута між його тілом та стіною, вкладаю йому в руку презик, і майстер, не припиняючи цілуватися, одягнувши захист «сліпим методом» — дарує мені... себе.

Темп шалений, емоції вирують, відчуття насолоди… просто нереальне. Здається, я кричу. Навіть не пам'ятаю, як ми опинилися на ліжку, а я зверху. …Метелик згорів в екстазі.

То ось яким має бути задоволення та справжній оргазм! Те, що в мене було з Олежиком — було лише подобою сексу, гра в одні ворота. А я все гадала, що ж не так? Виявляється, зі мною був не той. І тільки сьогодні я стала справжньою жінкою, бо справжній чоловік подарував мені приголомшливе задоволення.

Едгар дивиться на мене з обожненням, продовжуючи пестити моє тремтяче тіло, подовжуючи відлуння блаженства.

— Хочу добавки, — видихаю, все ще сидячи на ньому.

— Ми знатно пошуміли, особливо ти, — посміхається. Божечки, хіба можуть чоловічі посмішки мати таку силу?! Млію, балдію і хочу мати ексклюзивне право на ці усмішки, на дотик цих гарних пальців і його ніжність. — Якщо на звуки ніхто не прибіжить тебе рятувати, значить, можна буде подумати про добавку. Дівчисько… Ти дуже гаряча, — веде кінчиками своїх пальців по моїй вилиці, шиї, звабливо торкається плеча, спускаючись по руці до зап'ястя. — І дуже гарна. Не шкодую, що збожеволів поряд з тобою.

— То ми тепер коханці? — Нахиляюся нижче, трусь кінчиком носа об його ніс, мене накриває хвилею ніжності, повертається грайливість, і я відчуваю шалений приплив сил. Ніякого тобі сум'яття чи жалю, навпаки — я в повному захваті, почуваюся найщасливішою. Я й справді фартова.

— Хочеш, щоб ми стали коханцями? — Вивчає мене уважним поглядом. — Жодних побачень, походів у кіно та знайомства з мамою?

— Угу… такі собі вільні стосунки. Повна довіра, але ніяких клятв про вічне кохання. Тільки зухвалий флірт, відверті розмови та гарячі пестощі. Вас влаштує формат таких відносин, Едгаре Павловичу? — лізу до нього цілуватися, знову хочу цього зрілого красунчика.

Спочатку сопе, відповідаючи на мої поцілунки, потім перекидає мене на ліжко і відсувається. Кидає виклик моєму нетерпінню. Ох, Едгаре, якого дідька ти знову став таким серйозним?

— Мені треба подумати над твоєю пропозицією, Соломіє, — напускає на себе загадковий вигляд. І це тільки розбурхує мої апетити.

Чому я запропонувала йому саме такі стосунки, причому запропонувала спонтанно, підкоряючись голосу моєї навіженої внутрішньої жінки? Бо десь я чула, що незалежні дівчата, над якими чоловік не має влади — здаються їм привабливішими, найбажанішими. А я хочу бути бажаною для Едгара. Хочу, щоб роблячи з жінок красунь у своїй клініці, він думав про мене, щоб поспішав до мене, наприклад, по суботах. А я постараюся, щоб ці зустрічі були незабутніми. Про майбутнє я не загадую, не знаю, як довго це продовжуватиметься і чи буде для мене наше розтавання болючим. Мабуть, так. Ще й як. Адже я здуру втріскалася в цього сексі-лікаря і швидко мене не попустить. Якщо попустить взагалі колись. Такі чоловіки не забуваються.

— А поки ви будете думати, Едгаре Батьковичу, дозвольте затягнути вас зі мною в душ, — зіскакую з ліжка і наполегливо тягну його за руку, не соромлячись своєї наготи і милуючись його тілом без одягу.

— Заманюєш мене, бешкетниця? — Усміхається.

Ох, ну чому, чому твої усмішки такі сексуальні?

— Хтось нещодавно бив себе в груди і заявляв, що він вибагливий і витривалий. От і подивимося. Так, я тебе заманюю. Я пустуватиму, а ти обіцяв мене багато чого навчити, — видихаю напівпошепки, тому що тверда готовність Райського продовжити наші любощі мене приголомшує. Круто, коли тебе хоче такий чоловік. Моя самооцінка ніколи не злітала так високо. Я точно знаю, що повернувшись до Києва порву з Олежиком і шокую маму... деякими новинами.