Розділ 16

Едгар

Не знаю, що це за містичні збіги, але вільним у мотелі залишився тільки один номер... з односпальним ліжком. Інші нібито заздалегідь забронювали якісь байкери, які припруться десь опівночі усім кодлом. Що на мене найшло, коли я взяв у адміністратора ключ від цього номеру… Сивина в бороду, біс у ребро — мабуть, цим прислів'ям можна описати моє помутніння. Сумніви, логіку, принципи — все відключив разом із самозбереженням та безстрашно віддався пориву пристрасті. Вони перемогли. Пристрасть разом з цією окатою бестією.

Адже спеціально мене дражнить!

І сьогодні, якщо вже пішла така петрушка, я не маю наміру стримуватися. Поцілував! Зім'яв ці спокусливі губи, не відмовляючи собі в задоволенні. Обласкав, приструнив, дав зрозуміти хто тут головний. Відчуваю, що їй дах зриває від моєї манери цілуватися і того, що витворяє мій язик у неї в роті. Поцілував та ще поцілую. Я в цьому певен! Головне — не втратити голову. Хоч записку собі пиши в телефоні, щоб нагадував щогодини.

Говорячи про те, щоб я не чіплявся до неї з усілякими дурощами — Мія мене навпаки запрошує всім цим зайнятися.

Але ж я не зелений пацан з пушком під носом, мені подобається ґрунтовно довести до кондиції свою партнерку. І себе, до речі, також. Тоді близькість вибухає соковитими барвами і відчуттями, що не передаються простими словами, лише промовистими стогонами. Прелюдія має починатися з флірту, іронічних шпильок, обпікаючих поглядів, завуальованих натяків та дотиків, які легенько б'ються струмом. Наша прелюдія розпочалася ще два дні тому. Я ось тільки зараз задумався, а може, це взагалі сталося з першого погляду?

— То що замовлятимеш? — Як справжній джентльмен, відсунувши стілець, допомагаю Мії присісти, до нас вже поспішає офіціант. Після поцілунку Мія розбурхана, збентежена та трохи п'яна від отриманих відчуттів. Емоції правлять балом в голові у кожної жінки і я підозрюю, що це дівчисько зараз емоційна бомба, яка готова вибухнути будь-якої хвилини. Але краще б вона вибухнула вже в номері, там хоч ліжко буде під боком.

— Мені достатньо кави та булочки, — відповідає, зиркнувши на мене багатозначним поглядом.

— Ох, Соломіє, до всього іншого доведеться мені ще й вчити тебе правильно харчуватися.

— До всього іншого? А що ще мені доведеться вивчити, лікарю? — Мені посміхнулася зухвало, хлопцю офіціанту — мило. — Булочку з корицею та каву, — повторює вперто.

Я беру собі овочевий салат, омлет та чай з мелісою. Обійдуся без кави, бо з тонізуючим ефектом поки що і Мія чудово справляється.

— Судячи з усього, я міг би багато чого тебе навчити, — вимовляю, як тільки офіціант іде, вкладаючи двозначність у свої слова.

— Як пластичний хірург чи як чоловік? — а ця безстрашна моська продовжує мене провокувати, розпалюючи в мені бажання кожною своєю посмішкою, кожним помахом своїх вій.

— Ну, це вже як ти сама вирішиш, — хмикаючи, ловлю бісиків у її сірих очах і насолоджуюся легким рум'янцем на ніжних щічках. Значить, ти теж думаєш про любовні ігри, пустунка. Навряд чи тебе зараз цікавлять поради щодо догляду за шкірою обличчя.

— Який ви сьогодні загадковий і непередбачуваний, Едгаре Батьковичу, — буркнувши, опускає очі. Сидить та кусає губи, паршивка така. Спеціально дражнить чи дійсно нервує?

— Правда? Ось тільки не ви, а ти. Мія, розкажи мені про себе. Я чув про матір, але не чув про батька? — цей еротичний вайб потрібно трохи збити, тому що мізки не повинні відключатися. Хоч поїмо спокійно.

— Не чув, бо в мене його немає. Ніколи його не бачила. Мама стверджує, що не знає, кому пощастило стати моїм татком, — знизує плечима. Відразу видно, що не хоче говорити про це.

— Так не буває, — вмикаю скепсис і вона одразу супиться.

— Уяви собі буває, коли тусиш з малознайомою компанією, п'єш, танцюєш і цілуєшся з хлопцем навіть ім’я в нього не спитавши. Моя мама була ще тією бідосею у молодості. Переспала з якимсь красенем, а за три тижні, коли дізналася, що вагітна — вона вже навіть не пам'ятала, яку він мав зовнішність. Тому що це був секс на одну ніч. Ось така з нею трапилася «приємна несподіванка» у вигляді мене за дев'ять місяців. Каже, що не шкодує, що не зробила аборт. Вона хороша, просто нервова трохи. З чоловіками їй не щастить, кохання нема, особисте життя кульгає на обидві лапи, тому моя матуся з головою пішла в бізнес. В свою невеличку пекарню. Не шикуємо, але й не бідуємо. Вдома у нас завжди повно булочок і як бачиш, містере «я знаю про правильне харчування буквально все» — здоба на сніданок та обід фігуру мені не зіпсувала. …І я тебе прошу, Едгаре, навіть не здумай заїкатися про те, що мене тому і тягне до дорослого чоловіка, бо в мене не було батька, тригери з дитинства і все це психологічне бла-бла-бла, — коли цією дівчиною долають емоції, а зараз вони її заповнили по самісіньку маківку, вона стає такою живою, чуттєвою і вразливою, слабкою і сильною водночас, бажаною, неповторною…

— Мія, ти так смачно вимовляєш моє ім'я, — посміхнувшись, торкаюся її мізинця, перебираю її пальчики, потім стискаю їх усі. — Тоді чому ж тебе таки до мене вабить? — Запитую низьким голосом на тій інтимній частоті, до якої жодна жінка не залишається байдужою.

— Тому що ти чоловік, а не хлопчик, — слухаючи її відповідь, впиваюся чіпким поглядом у її міміку, жести тіла, яке каже навіть більше, ніж слова. Її феромони вже у мене під шкірою. Збудження накриває мене за секунду. Навряд чи я зможу жувати салат у такому стані. — Ти знаєш чого хочеш, знаєш чого хоче дівчина і можеш вміло їй це дати, бо цінуєш якість своїх насолод. У тебе приваблива зовнішність, маскулінність, яку ніякими інтелігентними манерами не розбавиш. Я відчуваю стрижень твого характеру і цю виплекану колоритну харизму, якої я не помічала у знайомих мені хлопців… — завмирає, дихає глибоко і часто, чим зриває мені остаточно останню клепку. Ох, Соломіє, що ж ти зі мною робиш?

— А нам можуть принести обід у номер… трохи пізніше? — Видихає вона з якоюсь відчайдушною одержимістю, і я розумію, що в цю хвилину погоджуся на що завгодно.