Розділ 14

Едгар

Відчуваю, як кожен мій хребець пробирає дивне збудження, воно повзе по спині і б'є просто в тім'ячко. Зі мною відбувається щось незрозуміле, коли це дівчисько знаходиться поруч. Навіть починаю балдіти від стану власної неадекватності. Мені так добре незважаючи на те, що кожен нерв вібрує та розшаровується.

Щойно Мія сіла в машину — і почалося. Шпильки, підколи, загравання, натяки. Мізками розумію, що я їй не пара, але моє тіло… моє внутрішнє єство шепоче мені геть інше.

Я привабливий, порядний чоловік, забезпечений, успішний, самодостатній, емоційно-стабільний. Хоча… після зустрічі з Мією ні фіга я вже не стабільний і дуже навіть емоційний.

Пішли далі перебирати плюси — я зробив собі ім'я, мене поважають, я багато можу їй дати. Так, люди зустрічаються і одружуються навіть із двадцятирічною різницею у віці, сімнадцять років різниці — це аж ніяк не нонсенс. Тим паче про одруження взагалі не йдеться. Просто… якщо її так до мене тягне, а мене, чого приховувати, дико тягне до неї… думаю все ж таки можна ризикнути і закрутити невелику інтрижку. Коротенький роман, який покаже та доведе їй, що серйозні та довгострокові відносини між нами неможливі.

Господи, докотився… я вже про інтрижки розмірковую!

А поцілувати її як хочеться… м-м-м! І не лише поцілувати. Хочеться зняти з неї все це шмаття. Як можна в таку спеку носити тісні джинси та щільну закриту футболку? А де декольте та можливість побачити пупок? …Адже я вчора заспокійливе випив? Не віагру? Нічого не переплутав? Бо якщо заспокійливе, то щось воно на мене не діє. Юна секс-бомба збиває всі мої налаштування, змінює закон гравітації та навіть підштовхує мене до авантюри.

Авжеж ми можемо і не поспішати до Києва. До нього можна доїхати за п'ять годин, а можна за два дні. І моє авто дуже «вдало» заглухло неподалік СТО та симпатичного мотелю. Розіграти поломку великої акторської гри від мене не вимагає, це не складно. З механіком я домовлюся, щоб він не проговорився, з адміністратором мотелю теж можна пошепотіти та пошарудіти купюрами, щоб нам не два окремі номери дали, а один на двох.

Офіційно заявляю, що я збожеволів! Навіть довідку можу собі виписати, але мені дуже хочеться провести з Мією ще один день, щоби переконатися, що наші іскри можуть розпалити наш літній роман. …Або ні. Тоді я висаджу її завтра, де вона скаже і зі сміхом згадуватиму цю історію. А якщо в нас щось і закрутиться, то я все одно їй швидко набридну. …Головне не закохатися.

Це не обман, а підтасований шанс, можливість побути вдвох довше. Це навіть романтично. Хіба ж ні? Просто захотілося насолодитися компанією молодої дівчини та скинути ненадовго років десять-дванадцять. Така собі омолоджуюча інтрижка. ...Дідько, мої думки порівняно з вчорашнім днем ​​кардинально змінилися. А винний усьому той поцілунок!

— І що ми тепер робитимемо? — розгублено бурмотить Мія. Або вдає, що вона засмутилася, тому що блиск у її великих очах говорить про інше.

— Пощастило, що поряд станція техобслуговування. Попрошу майстра заглянути під капот. Якщо поломка серйозна і доведеться затриматися — можна зняти номер у мотелі та відпочити. Ти можеш залишитися зі мною, а можеш випробувати щастя і зловити якийсь автобус…

— Я залишусь, — видихає вона, не замислюючись. — Якщо, звичайно, у вас не тремтять жижки від страху, дивлячись на мене. Або якщо у вас немає алергії на мій голос і я не дратую вас своєю незрілістю, — як же Мія і без своїх шпильок. Ні, крихітко. Ти мене не дратуєш, а заражаєш своїм шаленством.

Відповідаю не відразу, нехай промаринується трохи. Тягнуся до заданого сидіння, відкриваю сумку-холодильник, дістаю пляшку води і простягаю її Мії з усмішкою:

— У нашого з тобою спілкування є величезний плюс — завдяки тобі я гартую свою розхитану нервову систему. Посидиш у машині? Піду про все домовлюсь. Думаю, такий собі ресторанчик тут теж є. Якщо ти голодна, можна пообідати. Чого б ти хотіла? — дивлюся, як вона п'є, ковтаючи воду, як кілька крапель стікають по її підборіддю та котяться ніжною шиєю, як вона облизує вологі губи… Зависаю, смакуючи цю картину. Дідько… і збуджуюсь теж. Сильно. От холера! А чи не перегну я палицю узявши номер на двох?

— Едгаре? Цей погляд маніяка він що означає? — Юна бестія теж завмирає, вдивляючись у мене. В очах стрибають бісики, чуттєві губи повільно розтягуються в посмішці. Я пам'ятаю, які вони солодкі, а ця зараза знає, що означає мій погляд. Жінки таке відчувають.

Мія збирає своє довге волосся в пучок, піднімає його вгору, відкриваючи шию:

— Шкода, не взяла ніякої заколки. Дуже спекотно. У вас випадково жіночої резинки в бардачку не завалялося? — відчуваю запах її спітнілої шкіри, який змішався із запахом гелю для душу та її феромонами. І мене накриває ще більшим збудженням, ще трохи і мою область паху розірве на фіг.

— Резинок для волосся в моєму бардачку немає, там... інші резинки валяються... давно вже. Якщо раптом нам доведеться затриматися, розкажеш мені про себе? Просто цікаво, — беру і собі пляшечку води. Потрібно заспокоїтись… Трясця, тестостерон дико зашкалює.

— Ви ... ти вирішив дізнатися мене ближче? — збиралася підступно посміхнутися і вчасно закусила губу.

— Ага ... щоб якось убити час в очікуванні, — нервово смикаю кадиком і відводжу погляд, сил немає дивитися на її губи.

— Тоді я хочу дізнатися дещо про тебе.

— Домовилися, — даю добро на допит з її боку. — Скоро повернуся, — грюкаючи дверцятами, йду в бік придорожнього комплексу, відчуваючи спиною її пильний погляд…