Розділ 6

Едгар

А вночі, трясця, не спиться. Набухатися вже не тягне, це пройдений етап. Тепер мене мучить гостре бажання виполоскати душу і чимось заповнити порожнечу. Нестерпно сумую вже не за Анфісою, а за відчуттям безтурботного щастя.

Якось прочитав, що для відчуття щастя достатньо полюбити свою самотність і навчитися кайфувати в компанії із самим собою. Частково я із цим погоджуюсь, частково — ні. Жити в ладу із самим собою це правильно, але так само хочеться, щоб поряд була людина, якій ти без краплі сумнівів можеш довірити свою душу. Хочеться прийти виснаженим з роботи, покласти голову їй на коліна і вдихаючи її запах та вбираючи в себе її голос — заряджати свої внутрішні сили, щоб потім віднести її в ліжко та зайнятися коханням, шепочучи їй на вушко як вона мені потрібна. Хочеться з кимось важливим для тебе ділитися всім, що накипіло, курйозними випадками, мріями та планами. Хочеться, щоб тебе любили, твоє тіло, твої вади та гарні риси характеру, всього тебе в купі. Хочеться, щоб той, кого ти любиш, поділяв твої мрії. І робити все, щоб цей хтось був поряд з тобою безумовно щасливим. Я думав… Анфіса була саме такою для мене людиною… Але я жорстко помилився.

Вже й читав і плавав у басейні о другій годині ночі, вимотуючи себе, аби тільки заснути. Вирубився під ранок, коли почало світати.

І звичайно ж проспав!

Будильника не почув, а як Мія гупає у ворота — так. Вона мене й розбудила.

Натиснувши на пульт, натягую штани. Крихітці єноту не подобається бачити мене в трусах. Відчиняю вхідні двері, пропускаючи Мію до будинку. Не втримавшись, окидаю її «сьогоднішній модний лук» критичним поглядом. Їй богу, хочеться відвезти людину до крамниці і купити їй нормальний одяг. Але між нами не ті стосунки, не хочу, щоб вона мене неправильно зрозуміла. На ній моя сіра футболка та жахлива спідниця, від якої лопаються очі, бо вона дуже нагадує той вчорашній сарафан.

— Тітка Олена пошила, — відповідає на мій погляд, чіпаючи свою… «обновку». — Порізала свій балахон. Вона б мене без неї не випустила. Я й так учора цілу лекцію прослухала про розпусту та громадське засудження такої аморальної поведінки. Відчуваю, що завтра вона притягне священика, кропити мене святою водою.

— Я з нею поговорю, захищу твоє добре ім'я. …Каву будеш? Я трохи проспав, — ловлю її ствердний кивок, вмикаю кавоварку і списуюся з колегою, з яким у мене намічена зустріч. — Якщо ти у нас хатня робітниця то зроби нам бутерброди поки я швидко прийму душ. …Що? — зупиняюся, бо вона на мене так красномовно дивиться, ніби хоче щось сказати, але не наважується.

— Нічого, — хитнувши головою, повертається до холодильника.

А я… не знаю, якого біса зараз зі мною сталося… я відчув напругу в паху.

Н-і-і-і-і ... це все через стрес, вранці завжди рівень тестостерону максимальний, ось мої думки і повело не в той бік. І головне, навіть моторошна спідниця не стала б перепоною. Потрібно знайти собі коханку для не надто частих зустрічей, щоб кукухою не поїхати і на молоденьких дівчат не задивлятися.

— Мія, ти сьогодні якась не така. Слухняна, чи що, — після душу сідаю за стіл. Вона зробила нам чотири симпатичні бутерброди, прикрасивши скибочкою помідора і листочком салату.

— Тю… ви ж самі вчора сказали, що якщо я добре поводитимуся — відвезете мене до Києва. Ви вже визначьтеся, яка Мія вам до душі: слухняна чи кусюча, — пирхнувши, з апетитом встромлює свої зубки в бутерброд і жує, примружившись… з насолодою. Як не дивно, та мені подобається дивитися, як вона їсть. Їй би в рекламі якихось смаколиків зніматися. Дивишся — і слинки течуть. Чи це пов'язано з тим, як вона жує або як облизує губи, але міміка незрівнянна.

— Я подумаю над тим, яка Мія все ж таки краща, — роблю ковток теплої кави, подумки призначаючи сам собі заспокійливе, тому що це не діло — збуджуватися, дивлячись на це дівчисько. Недоречно.

— Едгаре Павловичу, а можна мені поплавати у вашому басейні, якщо я швидко впораюся з роботою? — сьогодні ці очі не бодаються, сьогодні юна хижачка зображає з себе боязку тиху діву. Здається, мені все-таки до душі кусюча Мія.

— Плавай, чому ні, — ледь помітно стенаю плечима. — Постарайся мене задовольнити. …У сенсі вологим прибиранням, — мало сам не почервонів від двозначності моїх слів.

— Сподіваюся, ваш внутрішній акуратист отримає оргазм, — глузливо усміхається у відповідь, обережно вставивши свою шпильку. Ох, дівчинко, не буди в мені відбитоголового самця, яким я був років двадцять тому.

Одягаюся, стрибаю за кермо своєї «хонди» і залишаю Мію займатися хатніми справами. Дідько, треба днями повертатися до Києва, так і бути відвезти її і забути про це дівчисько. Руся Тритузний кликав мене наприкінці місяця на вечірку з приводу зустрічі однокласників. Можливо, навіть піду розвіюся. Раптом зустріну своє шкільне кохання — Діану Волкову чи ще когось підчеплю аби погані думки в голову не лізли.

З колегою ми поговорили хвилин сорок. Тиждень тому він провів абдомінопластику і, на жаль, невдало. Тож обговорили причини, я поділився своїм досвідом. Аж раптом мій телефон почав розриватися від дзвінків. Вибачаючись, збираюся відключити звук і застигаю… приголомшено скинувши брови та вирячившись на екран. Анфіса???

— Ми ж домовлялися, що ти не дзвонитимеш. У мене була умова. Ти її порушила, — ціджу крізь зуби. Таки відповів, відійшовши убік.

— Після розлучення не минуло й двох тижнів, а ти вже розважаєшся з іншою? — репетує моя колишня. — Швидко ж ти отямився! Що й слід було довести, Райський! Ти на мене давно забив, а коли на мене звернув увагу інший чоловік — ти оскаженів! Жодного мого повідомлення не прочитав і вже до нашого будинку молодуху привів! Цю хамку, яка виставила мене за ворота наче якусь наволоч!

— А що ти робила у мене на дачі?

— Їхала цілих п'ять годин, як остання дурепа, щоб поговорити з тобою! А нарвалася на цю злісну гадину!

— З вас двох гадина — це ти, Анфісо. Якщо я просив тебе не дзвонити мені, значить, у мене точно нема бажання з тобою розмовляти. Зустрічі не буде. Я тебе не хочу бачити. Не змушуй мене блокувати твій номер, — скинувши дзвінок, шумно видихаю, тому що емоції знову розжарилися.