Мільярдер з таємничім минулим.

Помічник.

  Своєю новою інформацією Стас змусив мене замислитися. 
 Якщо Мельничук лише одна з жертв невідомого мисливця за олігархами, можливо немає сенсу втиратися в довіру до його родини і копирсатися у будній білизні. 
 А можливо він щось знав, або був пов'язаний з цими злочинцями, а потім щось пішло не так і його позбулися. 
 Якщо він чергова жертва, то з родиною я дарма згаю час. Якщо ж причетний, і я відкину його з кола підозрюваних і почну розглядати інші версії, можливо прогавлю щось дуже цінне. 
 Від усіх цих думок навіть голова заболіла. І що мені робити? 
 Вирішено - йду спати. День сьогодні був насичений. 
 З ранку купа пропущених викликів і повідомлень з якимось посиланнями. 
 Відкриваю перше і застигаю. Стаття в газеті сімнадцятилітньої давнини. 
 "Бізнесмен помер від інфаркту". Читаю. Твою ж за ногу. Усе як зараз. Відкриваю друге повідомлення - аварія. 
 Гадки не маю, хто ти мій таємний помічник, але дякую тобі. 
 Пересилаю матеріали Стасу. З поміткою. "Пропрацюй, здається тут є деякий зв'язок." 

  Помічник телефонує через дві години. 

  - Як вам вдалося це знайти? Я годину рився в архівах, потім стільки ж передивлявся. Неймовірно, але схоже ці школярі повернулися, або в них з' явився імітатор. 

   - Які ще школярі? — не розумію до чого тут діти. 

  - А ви що повний матеріал не дивилися? Було ціле розслідування як кримінальне так і журналістське. 

  А ось це вже цікаво. Отже мій таємний друг і помічник скинув посилання не не ввесь матеріал. 

  Можеш скинути мені все, що є по цим випадкам? 

  - Зроблено, перевіряйте пошту. 

  Відкриваю пошту. Дійсно цикл статей. Мене цікавить остання, з результатами. 

  "ШКОЛЯРІ, ЯКІ ГРАЮТЬ У ВЕЛИКИЙ БІЗНЕС

Юні підприємці чи учасники небезпечної гри?

Хто сказав, що серйозний бізнес — справа дорослих? Схоже, учні однієї з місцевих шкіл вирішили довести протилежне. Щоправда, методи, якими вони користуються, вже зацікавили не лише потенційних покупців їхньої продукції, а й правоохоронців.

Усе починалося досить невинно. Кілька старшокласників, які виявляли неабиякі здібності в техніці, хімії та точних науках, організували невелике виробництво товарів, що мали попит. За словами людей, знайомих із ситуацією, серед їхніх розробок були мобільні телефони, побутова хімія та навіть препарати фармацевтичного призначення.

Звідки в учнів гроші на обладнання, сировину та організацію виробництва? Хто допомагав їм налагоджувати продажі? І головне — чи справді всі ці підприємства належать самим школярам?

На ці запитання поки що немає вичерпних відповідей. Проте відомо, що молоді підприємці не збираються зупинятися на досягнутому.

Найцікавіше почалося тоді, коли до справи долучилися їхні однолітки, які цікавилися економікою та фінансами. За наявною інформацією, молоді люди створили власну фінансову компанію, яка займається придбанням невеликих підприємств і об'єднанням їх у більші структури.

Сам по собі такий бізнес не є чимось незаконним. Однак джерела нашої редакції стверджують, що деякі угоди супроводжувалися обставинами, які викликають запитання. Зокрема, йдеться про можливий тиск на власників підприємств і непрозорі джерела фінансування.

Наразі невідомо, чи мають усі згадані проєкти спільних власників і чи координується їхня діяльність з єдиного центру. Не виключено, що йдеться про кілька незалежних ініціатив. Проте збіг обставин видається надто промовистим, аби його ігнорувати.

Ще більше запитань викликає вік учасників цієї історії. Як школярам вдалося організувати справу, на яку не завжди наважуються досвідчені підприємці? Хто стоїть за ними? І чи усвідомлюють вони самі, у яку гру вступили?

Ми звернулися по коментарі до відповідних установ, однак на момент підготовки матеріалу не отримали вичерпних відповідей. За нашою інформацією, обставини діяльності групи вже перевіряються.

Можливо, перед нами історія виняткової підприємливості та таланту. А можливо, за успіхами юних бізнесменів ховається щось значно серйозніше.

Наша редакція продовжить стежити за розвитком подій."

  Набираю Стаса. 

  - Це і все? А імена, прізвища, номер школи? 

  — Нічогісінько. Я дізнавався, справу передали до компетентних органів, бо була підозра що дітлахами керує якась закордонна розвідка, яка намагалась захопити владу в нашій державі через контроль економіки. 

  - І як, що вони з'ясували? 

  — Я схожий на самогубцю що зламає ресурси спецслужб? 

  — Але ж ти напевно щось та зробив. 

  - Добре, але там усе одно нічого цікавого. Імена Захар Т., Микита. С, Гнат Б. Швидше за все вигадані. Ані міста в якому вони жили, ані номера школи. 

  - Навіть так? 

  — Вони вміють приховувати інформацію. До речі, була ще одна стаття. 

  - Чого мовчиш? Де вона? Скидай мені. 

  - А вона дивним чином розчинилася, неначе її ніколи й не існувало. Я знайшов лише згадки про неї. І все, жодного сліду. 

  - Ну добре, шукаємо далі. 

  Кладу слухавку. Все цікавіше і цікавіше. Схоже хтось добре вміє замітати сліди. Але і ми не пальцем зроблені. 

Сімнадцять років тому якісь школярі вирішили, що їм замало власних маленьких бізнесів, і взялися за щось значно серйозніше. А тепер хтось знову почав прибирати людей, які стоять на шляху.
І Мельничук, схоже, знав про це набагато більше, ніж хотів показати.
От тільки хто саме вирішив, що його час настав?
І чому мені здається, що це лише початок?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше