26

На піщаному березі моря панувала неймовірна атмосфера. Спекотне повітря було наскрізь просякнуте ритмами реггі, яскравими барвами та ароматами тропічних фруктів — родина влаштувала грандіозну вечірку в ямайському стилі. Привід був особливим: старшій доньці Еліні сьогодні виповнювалося сімнадцять років. Еліна разом із молодшою Беллою вбралися в яскраві, стильні купальники, чепурилися перед дзеркалом і щиро раділи, що нарешті знають, хто їхній справжній батько. Проте десь глибоко в душі дівчатка все одно по-дитячому сумували за тим Олегом, який їх виростив і якого вони стільки років вважали рідним.

Тим часом Олександра у легкій, напівпрозорій літній сукні стояла біля самої кромки води разом із Михайлом. Міша, дивлячись на морські хвилі, подумки вже прийняв рішення: він залишиться з Олександрою, адже вірив, що вона народила від нього двох прекрасних дітей. Про Ясю він думав із гіркотою, адже фальшиве минуле, навіяне Сашею, переконувало його, ніби Яся колись просто кинула його, і саме заради того, щоб довести їй свою спроможність, він колись так запекло багатів.

Сама Яся стояла трохи осторонь під пальмою. Щоб хоч якнібудь відволіктися від болю у грудях, вона беззупинно говорила по телефону з іноземними інвесторами, вирішуючи робочі питання. А в цей час Тимур та Сьюзі, не гаючи хвилин, через свої закриті канали логістичної компанії змогли з'ясувати шокуючі деталі з архівів минулого.

Михайло, пересилюючи шум прибою, ніжно подивився на Олександру:

— Більше ніколи не бреши мені, Сашо. Я не осуджую тебе за минуле, головне — що ми тепер разом.

Олександра, торжествуючи всередині, міцно обняла його за шию, солодко шепочучи:

— О Боже, Мішенько... Невже це все не сон? Я так довго на це чекала!

Міша лагідно гладив її по щоках, змиваючи залишки сумнівів, аж раптом тихий вечір вибухнув від дикого крику. На пляж, важко дихаючи, увірвався Олег. Його очі горіли божевіллям:

— Що, досягла свого, сука?! Думаєш, отримала мільйонера?! А він же нічого не знає, гівножер!

Михайло подозріло насупився, закриваючи собою Сашу, і жорстко кинув:

— Що ти тут робиш, Олегу? Тобі тут не раді! Забирайся геть, поки я не викликав охорону!

Олег дико розреготався, тицяючи в нього пальцем:

— Який же ти тупий і наївний, Михайле! Белла — не твоя дочка, а моя! Чуєш?! Еліна — твоя кров, а Беллу народила мені Саша, коли вже спала зі мною у моєму домі! Я заберу її собі, чого б мені це не коштувало!

— Що?! — Міша шоковано витріщив очі, повернувшись до блідої Олександри.

У ту ж секунду між чоловіками спалахнула жорстока бійка. Олег з дикою люттю штовхнув Михайла, і той, не втримавшись на слизькому камінні, з головою упав у бурхливий океан. Виринаючи та ковтаючи солону воду, Міша розлючено закричав:

— Та скільки цей мудило буде з'являтися в нашому житті?! Як він мені вже дістав!

На крики відразу прибігли налякані Еліна та Белла. Вони разом із Ясею, яка миттєво кинула телефон і впала в паніку, допомогли Міші вилізти на берег.

— Мішо, ти як?! Все гаразд?! — тремтячими руками витирала його обличчя Яся.

Еліна зі сльозами на очах повернулася до Олега:

— Навіщо ти так, тату?! Навіщо?!

Олег важко дихав, дивлячись на молодшу доньку:

— Тому що ваша мати — тварюка! Вона збрехала мені в тюрмі, що Белла не моя дитина, щоб просто знищити мене!

Белла закрила обличчя руками і гірко заридала:

— Ні! Ну скільки можна цьої брехні?! Я більше не можу!

Яся повільно піднялася з колін і грозно, з невимовною люттю подивилася на сестру:

— Ти що... знову брехала мені в очі, Сашо?! Ти, моя рідна сестра, зовсім оборзела від грошей?! Навіщо ти це робила?!

Олександра, кривлячи обличчя від страху та безвиході, закричала:

— Я не хотіла, правда! Так закрутилося! Ти все одно завжди була кращою за мене! Ти знищила моє життя!

— Ні, Сашо, це ти сама його знищила! — гучно втрутився Тимур, виходячи вперед разом із Сьюзі. — До речі, Михайле, послухай сюди. Насправді у юності Олександра підклала Ясі підробне поминальне листя нібито від тебе, де йшлося, що ти ніколи не повернешся. Я через знайомих підняв старі архіви поштових відділень та операторів зв'язку: Михайло шукав тобі, Ясю! Він писав тобі! А ця погань усе перехоплювала та підробляла!

Олександра від жаху прикусила губу:

— От блін...

— Я ненавиджу тебе, Олександро! — закричала Яся, даючи волю багаторічним сльозам.

Михайло, важко дихаючи, підвівся на ноги, і в його погляді спалахнула така лють, якої дівчата ще ніколи не бачили:

— Так, Олександро... Я бачити тебе більше не хочу! Ти обманювала мене кожну секунду нашого життя! А твоя сестра... Яся дійсно істинно любила мене. Вона любила б мене навіть бідним, і ми б усього добилися разом! А тобі... тобі завжди потрібні були лише мої статки! Геть звідси! Бачити тебе не хочу!

Олександра з невимовною грустю та соромом подивилася на них:

— Пробач... — тихо промовила вона і, закриваючи обличчя руками, швидко пішла з пляжу геть.

У цей момент з-за кущів театрально вийшла Ніна, солодко посміхаючись:

— О Боже, що тут сталося, дорогий? Я можу допомогти?

Міша холодно відштовхнув її руку:

— Ніно, ти все знала із самого початку, коли ховала мене і брехала про шлюб. Лучше уходи по-хорошому, поки я не здав тебе поліції за викрадення.

Ніна гордо підкинула підборіддя:

— Да будь ласка! Подавіться своїми мільйонами! — і теж швидко пішла геть. Все зайве сміття нарешті покидало їхнє життя.

За півгодини заплакана Белла сиділа в кімнаті гостьового будиночка, тремтячи від пережитого обману матері. Яся сиділа поруч, ніжно гладила її по волоссю та підтримувала. Вона й подумати не могла, що її рідна сестра була здатна на таку колосальну, багаторічну підлість.

Раптом двері тихо відчинилися, і до кімнати зайшов Михайло. Його сорочка була все ще вологою, а погляд — повним рішучості: