25

Наступного ранку сонячні промені ледь пробивалися крізь щільні штори в будинку Ясі. Сім'я зібралася за сніданком, але атмосфера була настільки гнітючою, що ніхто не міг проковтнути й шматка. Раптом Олександра, яка судорожно гортала стрічку новин у своєму телефоні, різко підхопилася з місця. Її обличчя зблідло, а руки затремтіли. На екрані місцевого таблоїду майорів сенсаційний заголовок із розмитим фото: мільйонера Михайла, якого місяць тому вважали застреленим, бачили живим на околиці міста!

Яся миттєво припіднялася з-за столу, її серце шалено заколотилося в грудях, повертаючи запізнілу надію. Вона зі сльозами на очах поблагала сестру дати їй точні координати, вдячна за цю раптову наводку. Еліна, аналізуючи ситуацію своїм гострим розумом, одразу запропонувала:

— Якщо батько живий, то Ніна навряд чи нічого не знає. Вона крутилася в лікарні останньою! Треба негайно йти до неї в дім!

Вони не знали, що вся ця рятувальна операція була цинічною ініціативою Ніни, яка хотіла назавжди спрятать безпорадного мільйонера, навіяти йому брехню про шлюб і стати одноосібною володаркою його багатства.

Вже за годину вся родина — Яся, Олександра, Еліна, Белла та Тимур — забігли на подвір'я заміського будинку Ніни. Всередині маєтку в цей час панувала паніка. Ніна, побачивши у вікно непроханих гостей, занервувала і веліла Михайлу, який сидів у кріслі з перев'язаною головою, залишатися в кімнаті: — Мішенько, коханий, там приїхали важливі інвестори по роботі. Тобі ще не можна хвилюватися.

— Але я вже добре почуваюся, я можу й хочу працювати, — глухим голосом відповів Міша, намагаючись згадати хоч якісь уривки свого життя.

Ніна ласково погладила його по плечу, фальшиво посміхаючись:

— Відпочинь, любимий, я сама все владнаю, — і швидко вийшла з кімнати, зачинивши за собою двері.

Коли вона підійшла до центрального входу, Олександра разом із Ясею та дівчатками вже буквально вибивали двері. Вони началі агресивно розпитувати Ніну про те, чи правда, що Михайло живий. Ніна, майстерно граючи свою роль, зневажливо хмикнула:

— Що за бред ви несете? Це все фейк жовтої преси! Він помер у лікарні, краще б ви не надіялися на диво і йшли геть!

Проте їхні голоси звучали надто голосно. Михайло, почувши з далека знайомі інтонації, від яких у його голові почав наростати нестерпний тиск, вирішив вийти в коридор. Він ступив на масивні дерев'яні сходи, вдивляючись у силуети внизу. Раптом у його свідомості почали з шаленою швидкістю спливати картинки з минулого... Голова вибухнула від дикого болю. Втративши рівновагу, Міша злетів зі сходів і з гуркотом упав на паркетну підлогу непритомним.

— Мішо! — дико закричала Яся.

Вона першою відштовхнула Ніну й упала перед ним на коліна, радісно й водночас злякано дивлячись на свого єдиного любимого. Жінка начала гаряче умоляти його, щоб він очутився, цілуючи його холодні пальці.

І в цей момент у голові Михайла стався справжній тектонічний зсув. Удар повернув йому пам'ять, але повернув її вибірково — він згадав усе, що було в їхній далекій юності, абсолютно забувши про події останнього місяця і свою смерть!

Він згадав, як палко кохав Олександру в молодості і хотів бути тільки з нею. Згадав той день, коли Олександра, відчувши себе недобре, зрозуміла, що можливо носить дитину, і в паніці розсказала про це своїй сестрі Ясі. Яся в той час була таємно, безумно влюблена в Мішу, і гірко жаліла, що не успела розсказати йому про свої чисті почуття. Потім цинічна Олександра прийняла жорстоке рішення: кинути бідного Михайла, бо він не мав грошей, і знайти багатого дурня. Яся була глибоко обурена цим рішенням, кричала на сестру: «Як так можна?! Ти ж губиш його!». Але Саша владно веліла їй мовчати, пообіцявши, що дитина все одно буде вважатися дитиною Олега. Яся отнині закрила рот, їй було нестерпно гидко від того, як її меркантильна сестра думає лише про гроші, а не про любов.

Коли Олександра вийшла заміж за Олега, новость про весілля долетіла до Міші, повністю зруйнувавши його серце. Він був глибоко разочарований. Але тоді до нього прийшла Яся. Вона підтримала його в хвилину розпачу і тихо сказала слова, які він запам'ятав на все життя: «Якби мій хлопець був бідним, я б усе одно була з ним до кінця...». Яся тоді забрала свої почуття в кулак і не ссказала, що мала на увазі саме його. Але Міша тоді все зрозумів! Він зрозумів, що хоче будувати стосунки з Ясею, і поставив собі залізобетонну ціль — розбагатіти щоб то не стало заради Ясі! Олександра дізналася про це, позаздрила і підробила листа для Ясі, написавши, що Міша більше ніколи не повернеться... Але Михайло досі не знав, що це все була підла підстава Саші. Це все залишилося в його спогадах минулого...

Михайло повільно відкрив глаза і побачив перед собою два обличчя: заплакану Ясю та налякану Олександру. Його погляд зупинився на Саші. Пам'ять юності диктувала свої правила. Він важко підвівся і, дивлячись на Олександру, тихо промовив:

— Ти... Олександро... Ти тоді була вагітна від мене? Ти носила мою дитину?

Олександра миттєво зорієнтувалася. Вона зрозуміла, що Міша згадав лише юність і не пам'ятає її недавніх гріхів. Натягнувши маску святої мучениці, вона впала крізь сльози йому на груди:

— Пробач, любимий! Прости, що не ссказала тоді... Я так боялася, я була дурною!

Міша лагідно обняв її за плечі, гладячи по волоссю: — Нічого... Все хорошо, я все понімаю. Все паскудне минуле позаду... Тепер ми будемо разом.

Яся, почувши це, наче замертво застигла на місці. Її серце перетворилося на крижану пустку. Вона знову залишилася осторонь, непотрібною і забутою, поки її цинічна сестра збирала вершки з чергової брехні. Проте Тимур, Еліна та Белла стояли поруч, стиснувши кулаки від люті. Молодь бачила цю несправедливість на власні очі. Син Ясі та доньки Міші були намірені во що б то не стало поставити жирну точку над цією багаторічною брехнею, викрити Олександру і зробити так, щоб Яся нарешті була щасливою з Михайлом.