23

За прозорою скляною вітриною реанімаційного боксу, в оточенні лічильників, трубок та монотонно пищащих апаратів штучного дихання, лежала нерухома Олександра. Хірурги щойно закінчили операцію, і її життєва стабільність підтримувалася лише завдяки медикаментам. Вона була на межі між життям і смертю.

Тут же, за вітриною в коридорі, стояли всі ті, чиї долі вона переплела у вузол своєї брехні. Михайло, блідий від пережитого шоку, не зводив очей з її білого, як крейда, обличчя. Він подумки умоляв, щоб вона жила. Дивно, але в цю хвилину, дивлячись на її безпорадне тіло, йому чомусь здавалося, що він справді її пам’ятає — ту Сашу з минулого, з якою мріяв побудувати майбутнє, ще не знаючи, яку ціну доведеться заплатити.

Поруч стояла Яся. З її очей беззупинно котилися гарячі сльози. Незважаючи на те, що з Олександрою у них завжди були абсолютно різні погляди на життя, незважаючи на всю підлість і егоїзм сестри, Яся палко молилася всім богам, щоб Саша вижила і повернулася до своїх дочок. Вона не хотіла її смерті. Мала Белла тихо плакала, ховаючи обличчя під рукою Сьюзі, яка намагалася дати дівчинці хоч краплю тепла. Ніна стояла трохи осторонь, заціпеніла від жаху, і нічого не могла поробити з цим липким передчуттям катастрофи.

Раптом тишу реанімаційного крила порушив гучний тупіт ніг. До коридору влетів Тимур разом із закривавленою Еліною. Дівчина ледве трималася на ногах від пережитого кошмару. Яся миттєво кинулася до них і міцно обняла обох, намагаючись захистити своїм тілом.

Важко дихаючи, Тимур відразу розповів усім присутнім страшну правду:

— Це Олег... Це він стріляв! Олег — саме він убив Олександру, вистрілив їй у спину просто на власних очах Еліни!

Яся була в повному шоці від почутого. Її серце стиснулося від гіркого усвідомлення: все, що зараз відбувається, — це страшна розплата за помилки їхньої спільної юності. Олександра колись пішла по головах, і тепер за це поплатилася.

Але кошмар тільки починався. Не встигли вони оговтатися, як двері приймального відділення з гуркотом розчинилися, і в коридор реанімації впевненим кроком зайшов Олег. Його погляд був абсолютно скляним, а на обличчі блукала безумна посмішка. Побачивши Ясю, він дико закричав, тицяючи в її бік тремтячим пальцем:

— Ти! Це ти в усьому винна, Ясю! Ти сама за все відповіси! Це твоїх брудних рук справа! Це твій паршивий син забрав мою дочку Еліну! Але я дізнався правду! Ти ж знала, що твоя сестра — звичайна шлюха?! Белла — не моя дочка! Вона чужа дитина!

Почувши це, маленька Белла здригнулася. Вона підняла налякані очі й запитала тремтячим голосом:

— Що? Що таке батько несе? Про що він говорить?!

Еліна, пересилюючи душевний біль, поспішила сумно і гірко розповісти сестрі правду, щоб та більше не вірила цьому монстру:

— Це правда, Белло... Я сама чула їхню розмову в квартирі. Ти не його дочка. І саме за те, що мама сказала йому цю правду, вона отримала від батька кулю в спину...

Сьюзі, спостерігаючи за цим безумством, шоковано прошепотіла:

— Ось дурдом... Це просто якесь криваве пекло...

Михайло, почувши зізнання Олега у вбивстві, закипів від люті. Він заступив собою Ясю та дівчат і зі щасливою, але лютою рішучістю крізь сльози закричав на вбивцю:

— Ти... ти підло стріляв у спину Олександри! Ти вбив мою жінку! Я засуджу тебе, чуєш?! Поліція вже їде, ти згниєш у в'язниці!

Олег раптово вибухнув диким сміхом. Усередині нього остаточно згасло все людське. На очах у всіх він позапно дістав з-за пазухи свій чорний пістолет, навів його прямо на мільйонера і без жодних вагань вистрілив у Михайла.

Гучний постріл прогримів під стелею лікарні. Куля влучила прямо в груди Міші.

— Ні-і-і-і! Михайле, любов моя! — несамовито, відчайдушно закричала Яся, втрачаючи контроль над собою.

Михайло вже лежав на холодній підлозі, стікаючи гарячою кров'ю. Яся впала біля нього на коліна, її руки миттєво стали багряними, коли вона панічно намагалася зупинити фонтан крові, що б'яв із його грудей.

— Дорогий, ні... прошу тебе, ти повинен жити! Ти не можеш померти! Я люблю тебе, чуєш?! Я завжди, все життя кохала тільки тебе! Ні-і-і-і! — ридала вона, притискаючи його до себе.

Сьюзі разом із плачучою Беллою відразу підбігли і силою почали відтягувати благаючу Ясю від пораненого, адже Олег усе ще тримав зброю.

І в цей самий момент за скляною вітриною реанімації раптово прокинулася Олександра. Жахливий гуркіт пострілів привів її до тями. Вона розплющила очі і крізь скло побачила лежачого на підлозі Михайла в калюжі крові та ридаючу над ним сестру. Останні сили повернулися до неї у вигляді дикого розпачу. Вона забилася на ліжку і з останніх сил закричала крізь медичну маску:

— Ні-і-і! Мішо-о-о!

Апарати життєзабезпечення Саші шалено запищали, фіксуючи критичний перевантаження. У ту ж сікунду до коридору нарешті увірвався озброєний загін поліції. Правоохоронці миттєво скрутили Олега, вибили з його рук пістолет і повалили на підлогу, арештувавши його за жорстоке вбивство Михайла прямо на місці злочину. Проте для Міші та цієї нещасної родини життя вже ніколи не мало стати колишнім.