20

У лікарняній палаті, де пахло медикаментами та стерильною чистотою, панувала напружена тиша. Олександра сиділа на краю ліжка, міцно тримаючи за руки малу Беллу. Дівчинка все ще була сильно налякана, її оченята бігали по білих стінах, а на щоках не висихали сльози.

— Мамо, будь ласка... заберіть мене звідси. Я хочу додому, мені тут страшно, — тихо, ледь чутно благала Белла, судорожно стискаючи пальці матері.

Олександра, натягнувши на обличчя фальшиву, але солодку посмішку, поспішила проявити максимум материнської турботи — тепер, коли Мішу заарештували, їй було життєво необхідно виглядати ідеальною матір'ю в очах лікарів та оточуючих.

— Скоро, донечко, скоро ми поїдемо додому, — лагідно, заспокійливим тоном заговорила Саша, гладячи її по волоссю. — Лікар щойно заходив і сказав, що ти повністю в формі. Тобі просто треба трохи відпочити, і ми заберемо тебе в наш затишний маєток. Все буде добре, маленька.

Трохи далі від ліжка, біля великого вікна, стояла молодь. Еліна з огидою спостерігала за раптовим сплеском материнської любові Олександри. Поруч із нею стояв Тимур, який нервово скрестив руки на грудях, і його дівчина Сьюзі. Хлопець не міг заспокоїтися, його розум відмовлявся вірити в те, що відбулося.

— Я нічого не розумію в цьому бреді, — глухим, роздратованим пошепком заговорив Тимур, хитаючи головою. — Михайло — адекватний, нормальний мужик, мільйонер. Навіщо йому збивати Беллу на машині, ще й біля власного ресторану, де повно свідків? Тут стовідсотково щось нечисто. Його просто підставили.

Сьюзі лагідно обняла свого хлопця за талію, намагаючись хоч трохи успокоїти його розбурхані нерви:

— Подумай спокійно, Тимуре... Я думаю, поліція в усьому розбереться. Можливо, це якесь жахливе недорозуміння чи випадковий збіг обставин? Правоохоронці знайдуть істину.

Еліна, яка уважно слухала їхню розмову, раптом важко зітхнула і, переступивши з ноги на ногу, тихо додала:

— Або... тут причетний наш батько Олег. Ви ж чули, що мама згадала його ім'я. Він божевільний, він міг підлаштувати цей кошмар, щоб помститися.

Тимур різко повернувся до Еліни, і в його очах спалахнула рішучість:

— Моя мама зараз поїхала розбиратися з цим. Повір, заради Міші вона готова піти на все. Вона переверне це місто догори дриґом, але витягне його з в'язниці.

Сьюзі здивовано підняла брови, згадуючи емоційну реакцію Ясі в ресторані:

— Тимур, а твоя мама... вона встигла признатися йому в коханні до того, як приїхали копі?

Хлопець сумно опустив погляд і зітхнув:

— Не знаю... Здається, не встигла. Цей хаос із викраденням усе зруйнував.

Еліна, яка взагалі не понімала, про що йде мова, насупилася й розгублено запитала:

— Почекайте... В якому коханні? У що ваша мама мала признатися Михайлу? При чому тут взагалі тьотя Яся?

Тимур перезирнувся зі Сьюзі й вирішив, що час таємниць минув. Поки Олександра була зайнята Беллою, він підійшов ближче до Еліни й пошепки повідав їй усю правду: розповів про те, що Міша — це перше, розбите підлістю Олександри кохання Ясі, що вони любили одне одного до нестями, і що Саша просто вкрала його колись, а зараз намагається вкрасти знову заради грошей.

Еліна слухала це, і її серце стискалося від шоку та відрази до власної матері. Але договорити вони не встигли. До палати стрімко, як змія, зайшла Ніна. Вона підійшла прямо до Олександри і, нахилившись до її вуха, зловісно прошепотіла, хто саме причетний до підстави Міші, і що Олег чекає на неї.

Олександра миттєво підхопилася з ліжка. Її обличчя викривилося від гніву й паніки. Вона, навіть не глянувши на хворому дитину, розвернулася і стрімко попрямувала до виходу.

— Мамо! Ти куди?! — здивовано й обурено закричала Еліна їй у спину.

Проте Олександра вже була повністю націлена на свою мету. Вона бігла рятувати власну шкуру і свої майбутні мільйони, абсолютно не чуючи крику старшої доньки. Через секунду скляні двері палати зачинилися.

Еліна залишилася стояти посеред кімнати, важко дихаючи. Інформація, яку вона щойно дізналася від Тимура, важким каменем лягла на її дівочі плечі. Тепер вона знала, що її рідна тітка Яся теж палко влюблена в Мішу, і що це кохання — чисте й справжнє, пронесене крізь роки.

Дівчина опинилася перед страшним, нестерпним вибором і абсолютно не знала, як поступити правильно. Що їй робити? Поступитися і допомогти тітці Ясі, яка завжди дбала про них із Беллою, любила їх як рідних і була готова віддати останнє? Чи підтримати рідну матір Олександру, якій насправді завжди було абсолютно начхати на неї, на Беллу та на їхні почуття, і яку цікавили лише багатства Михайла? Цей вибір мав вирішити долю всієї родини, і Еліна вперше в житті відчула себе по-справжньому самотньою перед лицем дорослої брудної брехні.

Олександра летіла коридорами старого будинку, наче розлючена фурія. Вона з гуркотом вибила двері квартири й ворвалася в кімнату Олега. Чоловік, який у цей момент сидів на стільці, чекаючи на її повернення разом із дівчатками, з надією припіднявся. Його очі на мить засяяли божевільним щастям, коли він побачив кохану жінку на порозі.

— Сашенько! Я знав, я так радий, що ти надумала повернутися до мене... — солодко почав Олег, роблячи крок назустріч.

Але Олександра не дала йому договорити. Уся злість, страх за втрачені мільйони Міші та ненависть до цього чоловіка вибухнули всередині неї. Вона підскочила до нього і з усієї сили хватала за комір його сорочки, дивлячись прямо в безумні очі:

— Що ти зробив із Беллою, покидьку?! Вона ж наша донька! Навіщо ти накачав її цією гидотою і змусив брехати поліції?!

Олег лише мерзенно посміхнувся, перехопивши її тремтячі руки:

— З нею все гаразд, вона в безпеці. Вона ж сама сказала тобі, що я її врятував. Це було необхідно, Сашо...

Олександра з дикою огидою штовхнула його від себе, кинувши на ліжко:

— Це твоїх брудних рук справа! Яке ж ти чудовисько, Господи! Яке ж ти хворе чудовище, якщо коїш таке з власною дитиною заради своєї хворої помсти!