17

Білі стіни лікарняної палати дихали стерильним холодом. Маленька Белла повільно розплющила очі, відчуваючи жахливу, свинцеву важкість у всьому тілі. Свідомість поверталася до неї повільно, крупиця за крупицею. Дівчинка виявила, що лежить на кушетці, повністю переодягнена в легку білу ночнушку, а з її передпліччя стирчить голка крапельниці, через яку в кров повільно поступав фізрозчин, вимиваючи залишки токсичного хлороформу.

Поруч із ліжком, згорбившись на стільці, сидів її батько Олег. Він заздалегідь зняв із себе форму охоронця, щоб не привертати зайвої уваги лікарів, і тепер дивився на доньку поглядом, у якому хижо перепліталися безумна пристрасть, тріумф і фальшива батьківська турбота.

Белла з панікою та сльозами в очах озирнулася довкола, не впізнаючи чуже приміщення.

— Тату... де я? Що зі мною сталося? Чому ми в лікарні? — її голос тремтів, а серце забилося в грудях як у наляканого пташеняти.

Олег миттєво зорієнтувався. Його обличчя перекосилося від удаваного болю та гніву. Він подався вперед і впевнено, безапеляційним тоном заговорив, на ходу вигадуючи нахабну брехню:

— Тихо, донечко, заспокойся. Головне — ти жива. Сталося страшне... Тебе збив на своєму величезному автомобілі той мільйонер Міша! Він мчав на шаленій швидкості біля ресторану, не помітив тебе на дорозі й протаранив своїм залізом! Це я знайшов тебе на асфальті й особисто привіз сюди, щоб урятувати твою лінійку життя!

Белла шоковано застигла, судорожно намагаючись згадати бодай якусь деталь вечора. В її пам'яті була лише темна тераса, дзвінок телефону, а далі — суцільна чорна прірва.

— Господи... я нічого не пам'ятаю, тату... Зовсім нічого, — прошепотіла вона, закриваючи обличчя ручками. — У голові все крутиться...

Бачачи, що снодійне повністю стерло з пам'яті малої момент нападу, Олег демонстративно, з підкресленою ніжністю обняв її за тендітні плечі. Він притиснув доньку до своїх грудей, гладячи по голові, і шепотів їй на вухо отруйні слова:

— Заспокойся, маленька моя. Все добре. Він тебе більше не образить, чуєш? Я поруч, твій рідний батько з тобою. Поліція вже їде за цим зажраним багатієм. Офіцери вже в дорозі, вони заарештують Михайла за те, що він накоїв. Тобі просто потрібно буде підтвердити поліцейським мої слова. Сама підтвердиш, що це саме він збив тебе своєю машиною, добре? Не бійся, ми покараємо цього монстра.

Маленька Белла, абсолютно не понімая всього масштабу цієї брудної кримінальної гри, безпорадно кивнула. Вона була ще занадто малою, щоб розгледіти в діях батька підлий розрахунок. Перед нею сидів її рідний тато, якого вона знала з самого народження, а Михайло був для неї чужим, небезпечним чужинцем, який крутився біля її матері. Якщо тато каже, що Міша її збив — значить, так воно і є. Раз цей мільйонер зруйнував їхню сім'ю, то міг і на машині переїхати. Дитяча логіка піддалася маніпуляції, і Белла повністю довірилася батькові, відчуваючи наростаючий страх і ворожість до Міші.

Але найіронічнішим у цій ситуації було те, що підступна помічниця Ніна, яка весь цей час вважала себе головним ляльководом, навіть близько не знала про цей хитромудрий хід Олега. Прораховуючи свій план, Ніна сподівалася лише на те, що Олег викраде дітей, влаштує гучний сімейний скандал у ресторані, звинуватить Олександру в зраді й цим назавжди зруйнує заручини.

Вона й подумати не могла, що Олег виявиться настільки відчайдушним психопатом, який вирішить підставити самого Михайла під кримінальну статтю за наїзд на дитину! Олег діяв за власним сценарієм, прагнучи не просто повернути Сашу, а повністю розтоптати, знищити та посадити за ґрати чоловіка, який намагався відібрати у нього все.

Капкан Олега був готовий зачинитися, і тепер, коли до лікарні на шаленій швидкості мчали Міша, Яся та вся родина, Михайло їхав прямо в руки правоохоронців, навіть не підозрюючи, що його власна майбутня пасинка ось-ось звинуватить його у страшному злочині.