15

Міша першим стрімко спустився широкими мармуровими сходами вниз, намагаючись приховати внутрішнє смятіння після важкої розмови в кабінеті. Яся йшла слідом, тримаючи спину ідеально рівною, хоча всередині її все тремтіло. Але не встигла вона зробити й кількох кроків просторою вітальнею, як із тіні коридору раптово виринув Тимур. Його обличчя було темнішим за грозову хмару, а в погляді читалася залізна рішучість.

Він різко перехопив матір за лікоть, акуратно, але наполегливо відводячи її вбік, подалі від сторонніх очей.

— Нам треба терміново поговорити, мамо. Наодинці. Прямо зараз, — глухим, напруженим голосом промовив юнак.

Яся відчула, як її серце пропустило удар, а в душі спалахнула справжня тривога. Погляд сина не обіцяв нічого хорошого — він явно щось запідозрив, спостерігаючи за її дивною реакцією на Михайла. Намагаючись зберегти зовнішній спокій, вона обернулася в бік мільйонера, який застиг біля входу, і коротко кивнула:

— Михайле, пробачте, мені треба відійти на пару хвилин. Я скоро повернуся.

Міша лише мовчки проводив її поглядом, у якому змішалися інтрига та занепокоєння. Щойно Яся та Тимур зникли за дверима суміжної кімнати, тишу вітальні порушив упевнений, дзвінкий стукіт підборів. Це підходила Олександра. Навіть після ранкового кошмару з Олегом вона встигла заїхати в салон і зараз виглядала бездоганно: облягаюча синя сукня вигідно підкреслювала її струнку фігуру, а на обличчі не залишилося й сліду від недавніх сліз.

Вона граційно підпливла до Міші, заглядаючи йому в очі з уявним трепетом: — Мішо, любий... Я як раз хотіла тобі дещо розповісти про свого колишнього чоловіка... Він...

Проте Михайло м’яко, але рішуче перебив її, не даючи почати чергову істерику. Він згадав моторошні кадри відеозапису, які йому щойно показала Ніна, і в його душі прокинувся інстинкт захисника. — Тобі не потрібно нічого пояснювати, Сашо. Якщо ти переживаєш через свого колишнього чоловіка Олега — облиш це. Моя помічниця Ніна вже займається цим питанням. Вона найме найкращих професійних охоронців. Віднині ти і твої донечки перебуватимете в повній, абсолютній безпеці. Мої люди не підпустять цього божевільного до вас ні на крок.

Олександра на мить заніміла від подиву. Її красиві очі округлилися, а в голові промайнула панічна думка: невже він про все дізнався?

— Звідки... звідки ти знаєш про Олега? Про те, що сталося вранці? — здивовано й трохи злякано запитала вона.

Міша підійшов до неї впритул. Його велика, тепла долоня ніжно лягла на її щоку, великим пальцем він лагідно погладив її по обличчю, заспокоюючи. Його голос звучав низько й упевнено:

— Безпека тих, хто мені близький, — понад усе, Олександро. У мене свої джерела інформації. Головне, що тепер ти під моїм крилом.

На обличчі Олександри миттєво розквітла щаслива, торжествуюча посмішка. Вона відчула себе на сьомому небесах від успіху. Спершись руками на його груди, вона солодко промуркотіла:

— Я така рада... Я неймовірно щаслива, що поруч зі мною нарешті з’явився такий сильний, справжній чоловік, здатний вирішити будь-які проблеми.

Міша ледь помітно посміхнувся у відповідь. Він узяв її витончену долоню у свої руки, підніс до губ і ніжно поцілував тильний бік кисті, дивлячись їй прямо в очі:

— Просто довіряй мені, Олександро. Я захищу тебе і твоїх дівчаток від будь-якої бурі. Обіцяю.

Саша вдавано зніяковіла, опустивши довгі вії, і тихо, з придихом прошепотіла:

— Коханий мій... Дякую тобі за все. Ти мій рятівник.

Міша задорно й трохи здивовано посміхнувся, почувши це слово:

— Ого, навіть так? Ти вперше назвала мене своїм коханим.

Олександра підняла на нього палкий погляд, міцніше стискаючи його пальці: — Так... Тому що я нарешті остаточно зрозуміла, як сильно ти мені потрібен. Що ти — моя доля.

Раптом цей ідилічний, фальшивий момент безцеремонно перервав гучний, сухий кашель. Біля дверей вітальні з планшетом у руках стояла Ніна. На її губах грала ледь помітна, хижа й уїдлива посмішка, яку Міша не помітив.

— Пробачте, що перериваю вашу ідилію, босе, — діловито відчеканила помічниця. — Але до нас щойно прибув той самий новий охоронець під маскуванням, про якого ми говорили. Він готовий приступити до виконання обов’язків. Вам варто особисто поглянути на нього й погодити деталі.

Міша миттєво відпустив руку Олександри, знову перетворюючись на суворого й зібраного бізнесмена:

— Чудово. Чудова оперативність, Ніно. Я зараз підійду. Сашо, зачекай мене тут, я швидко покінчу з формальностями й повернуся до вас.

З цими словами Міша стрімко покинув вітальню, прямуючи слідом за помічницею.

Олександра залишилася стояти посеред кімнати абсолютно одна. Щойно двері за чоловіком зачинилися, вся її витончена ніжність миттєво випарувалася, поступившись місцем холодній, егоїстичній гордості. Вона випрямилася, зневажливо хмикнула і, підійшовши до великого дзеркала, задоволено поправила свої сині шати. — Все виходить точно так, як і треба... — прошепотіла вона сама до себе з тріумфом у голосі.

— Мій план із самого початку був саме таким. Яся може скільки завгодно будувати з себе святу, але Михайло буде моїм, і жодне брудне минуле не завадить мені стати господаркою цього життя!

Вона й не підозрювала, що за зачиненими дверима Ніна в цей самий момент вела до Міші не просто охоронця, а самого Олега у формі та кепці, готового влаштувати криваву розплату.

Зачинивши за собою важкі дубові двері сусідньої кімнати, Яся опинилася в напівтемряві невеликої гостьової зали. Тимур не став гаяти ні секунди. Він розвернувся до матері, важко дихаючи, і його погляд буквально пропалював її наскрізь. Напруга в повітрі була такою густою, що її, здавалося, можна було різати ножем.

— Мамо, досить ховати очі, — глухим, вимогливим громом пролунав голос Тимура. — Я ж не сліпий. Я бачив, як ти дивилася на цього мільйонера, і як він дивився на тебе в кабінеті. Між вами щось є, і це не просто бізнес. Скажи мені правду: ти знала цього чоловіка раніше? Раніше, до того, як зустрівся мій батько? Це через нього ти потім покинула тата, так?!