6

Дорога до вілли Олега здавалася безкінечною. Яся стискала кермо так міцно, що біліли кісточки пальців, а її руки дрібно тремтіли. Кожна секунда зволікання відгукувалася в її серці тривожним набатом. Вона знала Олександру — знала, що сестра здатна на імпульсивні вчинки, але кинути дівчаток у розпал такого хаосу... це було занадто навіть для неї.

— Тільки б вони були цілі, — шепотіла Яся, вдивляючись у сонячне марево над трасою. — Тільки б Олег не зірвався на них.

На відміну від Олександри, яка зараз, імовірно, вже приміряла нове життя, Яся відчувала кожну подряпину на дитячих колінах як свою власну. Вона підозрювала найгірше. Олег завжди був людиною з важким характером, але сьогоднішнє публічне приниження могло остаточно випалити в ньому залишки людяності.

Вона різко загальмувала біля воріт і, навіть не заглушивши двигун, вискочила з машини. Двері вілли були відчинені, наче паща звіра. Щойно Яся переступила поріг, назустріч їй вилетів Олег. Він виглядав жахливо: скуйовджене волосся, розхристана сорочка і очі, в яких горів вогонь божевілля.

— Хто там ще? — закричав він, не впізнаючи гостю. — А, це ти, Ясю? Твоя стерва-сестра знову втекла! Ти задоволена? Ви всі цього хотіли!

Яся на мить завмерла. Вона вперше бачила Олега в такому стані й тепер остаточно зрозуміла, чому Олександра кинулася в перший-ліпший катер. Але страх за себе миттєво змінився гнівом за дітей.

— Де дівчатка, Олегу? — холодно запитала вона, ігноруючи його істерику. — Де Белла та Еліна?

Олег підійшов до неї впритул, його дихання було важким.

— Це тебе не стосується! — гаркнув він, і його очі заблищали сумасшедшим блиском. — Це мої доньки, а не твої! Я батько, і я вирішую, де їм бути!

— Одна з них — моя похресниця! — сміливо перебила його Яся, роблячи крок вперед. — І я для них більше, ніж просто тітка. Я була з ними, коли ти пропадав на роботі, і коли їхня мати думала лише про себе. Дай мені їх побачити, негайно!

Олег розреготався жорстоким, надривним сміхом.

— Я знаю, чого ти хочеш. Ти хочеш забрати їх і відвезти до тієї тварі, щоб вони допомогли їй маніпулювати черговим коханцем? Не дозволю! Вони залишаться тут, під замком, поки вона не приповзе назад!

Яся відчула, як ярість підступає до горла.

— Ти божевільний! Ти замкнув власних дітей? — крикнула вона. — Геть з дороги!

Вона з силою штовхнула Олега в плече. Він не очікував такої відсічі від зазвичай спокійної Ясі й на мить відступив. Цього було достатньо. Яся кинулася до сходів, інтуїтивно відчуваючи, що дівчатка десь нагорі. Олег оговтався і кинувся за нею, вигукуючи прокляття.

— Я заберу їх! Якщо ти їх запер, ти більше ніколи не побачиш їх поруч із собою! — крикнула Яся, збігаючи на останній поверх, що вів до горища.

Тим часом на самому горищі відбувалося щось неймовірне. Еліна, попри свій страх, зрозуміла, що чекати допомоги можна довго. Вона відтягнула стару раму вікна.

— Бело, слухай мене уважно, — прошепотіла вона молодшій сестрі. — Я вистрибну. Тут не дуже високо, я впаду на кущі. Я побіжу по допомогу до Тимура, до нашого брата. А ти чекай на тітку Ясю. Обіцяю, я повернуся за тобою!

Еліна, зібравши всю мужність, перелізла через підвіконня і зісковзнула вниз. Белла залишилася одна в темряві, стискаючи маленькі кулачки.

Коли Яся нарешті вибила двері горища, перед її очима постала картина, від якої захололо в грудях. У кутку, серед пилу та старого мотлоху, сиділа маленька, перелякана Белла. Її рожева сукня була порвана, а коліна вкриті саднами.

— Ах! Моя Белла! — закричала Яся від жаху, падаючи перед нею на коліна.

— Хрещена! Мамо Ясю! — Белла з криком радості кинулася в обійми тітки. — Ти прийшла! Татко збожеволів, він кричав на нас через маму... він нас запер! А Еліна... вона вистрибнула у вікно, щоб знайти допомогу!

Яся притисла дівчинку до себе, відчуваючи, як серце Белли калатає, наче у пораненого птаха. Вона підхопила малу на руки, її блакитні очі тепер метали блискавки. У дверях з’явився Олег.

— Куди це ти зібралася з моєю дитиною? — проричав він, перегороджуючи шлях.

— Тільки спробуй доторкнутися до неї, — тихо, але так страшно промовила Яся, що Олег мимоволі здригнувся. — Ти більше не маєш над ними влади. Ти втратив це право в ту мить, коли запер їх тут, як злочинців.

Олег спробував схопити Ясю за руку, але вона, сповнена нелюдської сили, яку дає лише любов до дитини, виштовхнула його з кімнати так, що він ледь втримався на ногах.

— Прийди до тями, нещасний! — крикнула вона йому в обличчя. — Я більше не дозволю тобі навіть пальцем їх торкнутися!

Яся швидко спускалася сходами, тримаючи Беллу. Вона знала, що Еліна вже в безпеці, якщо побігла до Тимура — її син не дасть сестру в образу. Вийшовши з вілли, вона посадила Беллу в машину.

Олег вискочив на балкон, ричачи від безсилої злості та вигукуючи погрози, які розчинялися в шумі океану. Яся навіть не озирнулася. Вона тиснула на газ, мріючи лише про одне — відвезти дівчаток якомога далі від цього пекла. Вона ще не знала, що цей день — лише початок великої битви, де їй доведеться захищати дітей не лише від Олега, а й від егоїзму власної сестри, яка в цей час пила прохолодні напої на віллі того самого мільйонера, якого Яся кохала все життя.