Розділ 19

— А вона хіба не знає? — глянув на Ямпольського Аверін.

— Не збирався розповідати, — неохоче відповів той, але раз такі справи… Олю, ти чула про «Справу блакитного діаманта»?

Ольга для пристойності вдала, що покопалася в пам'яті, а потім чесно мотнула головою. Ямпольський підвівся і підійшов до вікна.

— Діамант вагою п'ятдесят карат був викрадений разом з іншими коштовностями тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ятого року тайським працівником у саудівського наслідного принца та вивезений до Таїланду. Королівська сім'я звернулася до тайської влади, злодія зловили та коштовності повернули. Але вони виявилися підробленими, а діаманта там взагалі не було. Зрештою з’ясувалося, що коштовності вкрадені вищими поліцейськими чинами, винних посадили, але ні коштовностей, ні діаманта так і не знайшли*, — Ямпольський замовк, і Оля незрозуміло заморгала.

— І ви… Ну, ви з Костянтином Марковичем маєте його знайти?

— Я для цього запросив Костянтина Марковича, — підтвердив Ямпольський, — а він люб'язно погодився.

Аверін поважно кивнув.

— Не ви, а ми, — поправив він Олю. — Ти поїдеш із нами.

— А скільки це, п'ятдесят каратів? — спитала вона. Аверін озирнувся на всі боки, щоб з чимось порівняти, а Ямпільський приблизно на два сантиметри розвів великий і вказівний пальці.

— Ось такий десь.

— І навіщо він тобі? — спитала вона Ямпольського. — Де ти його носитимеш?

Чоловіки переглянулись і хмикнули.

— Він трохи менше, ніж перепелине яйце, Олю, — відповів Ямпольський, — навіщо мені його носити? Я що, дівчинка? Чи ялинка новорічна?

— Ну, не знаю, — промовила вона невпевнено, — ти ж мільярдер. Куди ви там носите ці діаманти? На прийоми, світські раути.

Аверін кисло скривився і відвернувся.

— Я його хіба що в кишені можу носити, — повернувся Ямпольський до столу.

— От і я не розумію, навіщо потрібне такі великі камені. Ну гаразд каблучки чи кулончик, — Ольга кинула погляд на своє відображення у шибці. — Ще сережки… Стривай, то навіщо тоді шукати цей діамант?

— Я уклав великий контракт із саудитами, — Ямпольський засунув руки в кишеню і сперся на стіл, — на дуже велику суму. Закупив під цей договір товар. Але днями зі мною зв'язалися представники королівської родини та поставили ультиматум. Якщо я не знайду діамант, угоди не буде.

— А чому саме ти?

— До речі, я теж хотів уточнити, — втрутився Аверін, і Оля зрозуміла, що останній спіч більше адресувався йому. — Чому вони вирішили, що його шукати повинні саме ви?

— Вони мають інформацію, що діамант у нас у країні в приватній колекції. І мені найпростіше його отримати.

Так і є. Ямпольський тут цар та бог. У цьому Оля була цілком згодна із саудитами. Але зв'язуватися з королями… Тут вона обома руками підтримувала Аверіна.

— Але ж його тут немає, — заперечив Аверін, дивлячись на Ямпольського.

— Немає, — підтвердив той. — І я у цьому практично певен.

Тим часом прочинилися двері, в отворі з'явилася руда лапа, потім голова, а потім повністю протиснувся їхній господар. Руде кошеня-підліток пройшовся по кабінету, зупинився біля Аверіна і почав тертися об його штанину.

— Ой, кицюня! — Зраділа Оля і простягла до кошеняти руку.

Костя теж нахилився, щоб погладити кота, їхні руки випадково стикнулися. Їй здалося, від іскор, що посипалися, на тваринці мало не спалахнула шерсть.

— Красень який, — сказав Аверін, потираючи руку в місці дотику.

— А як його звати? — спитала Оля, чухаючи кошеня за вушком.

Ямпільський чомусь напружився.

— Гадки не маю, — сказав він, розглядаючи стелю. — Нещодавно прибився до кухні, вони якось назвали, мабуть, я не питав, — і прошипів кошеняті: — Йди геть!

— Забарвлення гарне, на тигра схоже, — захоплено сказав Костя.

Ямпольський змінився в обличчі, підняв кота за загривок і викинув за двері**. Олі здалося, що кіт був вкрай спантеличений таким зверненням. Втім, дуже багато їй стало здаватися останнім часом, і кошеня не стало винятком.

*Історія діаманта анітрохи не видумана, вона справжня. Коштовність досі не знайшли, і авторка подумала, чому б йому не знайтися в Україні))) Тому трохи прибрехала пофантазувала. А де в цих фантазіях насправді знаходився діамант, читайте в романі «Знайди мене, Шерхане» про Арсена Ямпольского та доньку ювеліра Агату.

**Як звуть котика, теж можна прочитати у книзі «Знайди мене, Шерхане»)))