Розділ 12

— Ви нічого не замовляєте, Ольго Михайлівно? — Ямпольський дивився на неї ясним поглядом людини, совість якої кришталево чиста і не обтяжена жодними таємними помислами.

А що, як вона помиляється, і він лише до неї підкочує? Вона спочатку навіть розгубилася, але потім розсудила, що якщо Ямпольський задумав якусь лихо, то як він повинен себе вести, щоб спалитись, і вона це помітила? Злорадно посміхатися, хижо поглядаючи на неї з тріумфуючим виглядом?

Оля в свою чергу почала безсоромно розглядати мужчину, який сидів навпроти. Вона взагалі слабо уявляла його в ролі лиходія, але здоровий глузд підказував, що квіткового ельфа, який збирає солодкий нектар, Шерханом не назвуть. І що тато навряд чи помилявся. Ще б думки навчитися читати, було б шикарно.

— То як, все з'ясували, що хотіли? — Ямпольський дивився так само проникливо. — Може тепер поїмо? Я, якщо чесно, голодний як вовк.

— Нічого не з'ясувала, — Ольга хитнула головою, проганяючи заціпеніння, в яке він її ввів, — і доки не з'ясую, нічого замовляти не буду.

— Тоді я це зроблю за вас, — Ямпольський покликав офіціанта й увігнав Олю до остаточного ступору.

Він замовив її улюблений салат з козячим сиром і кедровими горішками, карпаччо та качину грудку в журавлинному соусі.

— Ви непогано попрацювали, Арсене Павловичу, — з'єхидничала вона, — чи можу я поцікавитися, що ще на мене є у вашому досьє?

— Не я, а моя служба безпеки, — анітрохи не зніяковів Ямпольський, — зокрема, Олексій, ви з ним уже познайомились.

Тим часом у залу внесли розкішний букет орхідей, і вона вражено замовкла. Олі подобалися всякі квіти, але орхідеї залишалися беззаперечною любов’ю. Вона навіть намагалася їх розводити, але орхідеї чомусь Олю не так любили, як вона їх.

Тільки зараз зауважила, що в залі більше нікого немає, а на піднесенні, що служило сценою, розташувався цілий міні-оркестр. Чоловіки у смокінгах та метеликах, жінки у вечірніх сукнях. І всі не зводили очей з Ямпольського.

Той поблажливо кивнув, смички злетіли вгору, і Оля взнала саундтрек Раміна Джаваді до серіалу «Гра престолів». Вона не надто ділилася з цього приводу, але в душі була таємницею прихильницею серіалу. І це послужило останньою краплею.

— Що вам від мене потрібно? — спитала, дивлячись на Ямпольського, який явно отримував задоволення від того, що відбувається.

— Зараз мені потрібно, щоб ви повечеряли зі мною під приємну музику. Я читав, що це сприяє травленню.

— Схоже, ви мене не почули, — Оля спробувала підвестися, але він її випередив. Точний блискавичний рух, і її зап'ястя вже щільно притиснуте до столу. Вона навіть захоплено зойкнула — ось це реакція! Посмикала рукою — марно. Та Ямпольський уже сам послабив хватку. — Ольго Михайлівно, вам тут не подобається?

— Мені не подобається, що ви використовуєте мене для якихось цілей, а мене навіть не вважаєте за потрібне повідомити. Ще й робите вигляд, що до мене залицяєтесь. До речі, достатньо незграбно.

— Справді? — він відкинувся на спинку стільця, свердлячи її очима. Але як би дивно це не звучало, тепер його погляд здавався теплішим, чи що…

— Вибачте, Арсене Павловичу, але ви схожі на закоханого як ваш Олексій на приму-балерину, — порівняння прийшло само собою. Ямпольський закинув голову і розреготався, але Ольгу вже було не зупинити. — У моєї подруги чоловік працює у прокуратурі. Він мене просвітив, що за ваших можливостей знайти бажаючого надати допомогу при вогнепальному пораненні аж ніяк не проблема. І вам зовсім не було чого ганяти свого співробітника за мною по місту на тролейбусі.

— Ви помиляєтесь, Ольго Михайлівно. Я люблю. Дуже люблю розумних жінок. І ви маєте рацію, я не залицяюсь до вас, але не тому, що ви мені нецікаві. Моє серце невільне, інакше я напевно б захопився вами всерйоз, — його очі сяяли, і Ольга з полегшенням зрозуміла, що Ямпольський жартує. Ну, хоч це з'ясували… — Давайте так, ми зараз повечеряємо, я відвезу вас додому, а завтра ви приїдете до мене на обід, я запрошую вас офіційно. І тоді обіцяю, що ми поговоримо.

Крити не було чим, і Оля зітхнувши кивнула, не втримавшись, втім, від колючого:

— До речі, Арсене Павловичу, травленню сприяють виключно правильне харчування та фізичні навантаження. Це так, для загального розвитку.