Розділ 19. Радіохвиля закону та злодійська лазівка

Дерев'яний ніс човна старого Бена глухо ткнувся в м'яку траву болотистого берега. Навколо висикала заколочена, заросла плющем мисливська хатина, повністю відрізана від світу нічним свинцевим туманом Камбрії. Хлопці швидко затащили дві масивні брезентові сумки Артура Гріна всередину, на старі дерев'яні нари. Джеппа сильно трясло. Він безсило опустився на коліна прямо на брудну підлогу, його щелепа ходила ходором, а перед очима все ще стояла моторошна картина: воскове обличчя Сайласа «Бритви» в калюжі крові та летячі гільзи.

— Усе... Вони мертві, Том, — хрипко, задихаючись, прошепотів Джепп, дивлячись на свої тремтячі долоні. — «Бритви» більше немає. Ми чисті. Нам просто треба дочекатися світанку й поїхати в Ліверпуль на паром [travel].

Старий Бен Коллінз, який мовчки закрив важкі дубові двері на засув, обернувся і подивився на хлопців своїми проникливими чорними очима. У його погляді не було ні краплі радості. Він підійшов до запиленої полиці, дістав старий, обтягнутий шкірою радіоприймач Pye кінця сімдесятих років і з клацанням повернув тумблер. Із динаміка вирвався гучний, лютий тріск статичних помех.

— Рано святкуєш, Лис, — похмуро проскрипів старий, налаштовуючи радіохвилю на частоту поліції Камбрії. — Ліквідатори мафії мертві, але детектив Каллан живий. І він бачив ваші обличчя на причалі. Слухайте.

Крізь білий шум і свист ефіру з динаміка раптово прорвався хрипкий, смертельно втомлений, але лякаюче твердий баритон інспектора Каллана. На задньому плані було чутно завиваючий вой сирен прибуваючих машин швидкої допомоги.

«Всім постам округу Камбрія та Мерсісайд... Говорить інспектор Каллан... — радіохвиля на секунду зашипіла, детектив важко перевів подих. — У нас двоє двохсотих на причалі Вайт-Рока, двоє співробітників поранені. Підозрювані — Томас Шепард та Джепп Коллінз, колишні робітники текстильної фабрики Манчестера. Вони пішли по воді на човні, при них перебуває каса синдикату Кліффорда. Оголошую план перехоплення. Негайно заблокувати всі виїзди на автомагістраль М6. Особлива увага — Ліверпульському порту. Перекрити пасажирські термінали та зони догляду всіх паромів на Ірландію та Дублін [travel]. Виставити озброєні патрулі біля кас. Вони спробують утекли через море. Повторюю, порти під повний контроль...»

Радіоприймач знову вибухнув тріском помех, і Бен вимкнув звук. У хатині запанувала крижана, гробова тиша. План із легальною купівлею квитків на Ліверпульський паром згорів дотла [travel]. На виході з терміналу на них уже чекали кайданки.

Джепп у паніці схопився зі свого місця, ледь не перекинувши табурет:
— Він перекрив порт, Том! Каллан прорахував нас! Нас притиснуть біля кас, як щурів у банці! Куди нам тепер дівати цей проклятий мільйон?!

Томас спокійно стояв біля заколоченого вікна, стискаючи в руці незапалену сигарету. На його широкому, похмурому обличчі не здригнувся жоден мускул. Його ліверпульська докерська порода зараз працювала як холодний, точний комп'ютер.

— Заткнись, Джепп, — тихо, але із залізною важкістю в голосі відрізав Томас. — Каллан перекрив пасажирські термінали для звичайних людей [travel]. Але він не знає портові доки так, як знаємо їх ми. Розповідай про свою лазівку. Ти ж хвастався в Манчестері, що знаєш південні товарні причали Ліверпуля.

Джепп закляк, його хитрі очі «Лиса» гарячково блиснули під світлом недогарка свічки. Паніка повільно відступила, поступаючись місцем холодному кримінальному розрахунку. Він судорожно ковтнув і підійшов до столу.

— Товарні доки... Так, Том! — швидко заговорив Джепп, його пальці почали креслити невидимі лінії на дерев'яній поверхні. — На південному причалі номер чотири щоночі о третій годині завантажується старий вугільний сухогруз «Свята Патриція». Він іде прямісінько в Белфаст [travel]. Мій двоюрідний брат працював там на навантажувачі. Задні ворота товарних складів біля пірсу охороняє один кульгавий старий, який за тридцять фунтів стерлінгів і пляшку джину закриє очі навіть на чорта з рогами. Ми зможемо пробратися повз пости Каллана через вугільні бункери й застрибнути на сухогруз як безбілетники. Копи будуть трусити пасажирські пароми, а ми підемо на вантажній баржі разом із вугіллям та нашими сумками!

Томас повільно кивнув, і в його чорних очах нарешті з'явилася хижа, впевнена іскра. Шахова партія проти інспектора Каллана тривала, і у злиденних роботяг із Манчестера все ще залишався один прихований козир у рукаві.