Розділ 15. Спалах сталі під манчестерським дощем

Близько опівночі паб «Червоний Лев» почав зачинятися. Томас кинув на стіл останні зім'яті купюри, і хлопці вийшли на вулицю. За порогом закладу їх зустріли глибока нічна темрява та проливний косий дощ, який миттєво почав важкими краплями барабанити по їхніх куртках. Вулиця була абсолютно безлюдною. Світло від поодиноких ліхтарів тьмяно відбивалося в чорних калюжах. Їхній старий «Остін» сиротливо стояв біля бордюру, а його зв'язана бечівкою кришка багажника зловісно блищала від вологи.

Вони встигли зробити всього п'ять кроків, як із густої тіні в'яза безшумно виринули дві масивні постаті в довгих темних пальтах.

— Поспішаєте, роботяги? — пробасив масивний Боббі «Танк» Морган, миттєво перекриваючи їм шлях до водійських дверей. Його широкі плечі борця повністю закрили огляд, а права рука лежала глибоко в кишені, де чітко вгадувався важкий контур револьвера.

Джепп різко подався назад, але його спина одразу влетіла в крижану цегляну стіну зачиненого пабу. З іншого боку до них безшумною, плавною ходою хижака наближався Сайлас Вейн. Під крисами його промоклого капелюха бліде, воскове обличчя виглядало як маска небіжчика, а тонкі безкровні губи були стиснуті в плоску лінію.

Сайлас не став витрачати час на порожні балачки. З потайної кишені його бездоганного чорного пальта із сухим металевим клацанням з'явилася небезпечна бритва. Її хірургічно гостре лезо тьмяно і зловісно блиснуло під краплями дощу. Сайлас плавно підняв руку, і холодна сталь застигла всього в дюймі від горла Джеппа. Хлопець похолов, його подих перехопило, а на лобі виступив крижаний піт, змішуючись із дощовою водою.

— Слухайте мене уважно, миші, — крижаним, низьким шепотом промовив Сайлас, і від його немигаючого погляду ноги Джеппа стали ватяними. — Скарбник Грін мертвий. Його «Ягуар» порожній. Вашу нору перевернули, але грошей там немає. Ви двоє їхали за ним. І якщо ви прямо зараз не скажете мені, де лежать брезентові сумки синдикату Кліффорда, Боббі прострелить колеса вашого «Остіна», а я акуратно розкрию вам обом горлянки прямо тут, у цій калюжі. У вас п'ять секунд.

Високий Томас залишався безпристрасним, хоча його величезні, мозолисті кулаки в кишенях куртки стислися так, що побіліли кісточки. Він знав, що один ривок — і бритва Сайласа зробить свою справу. Поруч із ним Джепп, навпаки, стояв зі скорботним, переляканим виглядом, а його щелепа тремтіла від холоду та первісного страху. Пастка мафії захлопнулася намертво. Сайлас повільно нахилив лезо, ледь торкаючись шкіри на шиї Джеппа.

Ву-у-у-у-у-у-х!

Раптово тишу порожньої вулиці розірвав лютий, оглушливий вереск гальм. З-за рогу, прорізаючи стіну дощу яскравим світлом фар, на повній швидкості вилетів важкий поліцейський седан без розпізнавальних знаків. Чорна машина пішла в жорсткий занос на мокрому асфальті й завмерла всього за п'ять футів від «Остіна», обдавши всіх фонтаном брудної води з калюжі.

Двері машини миттєво розчинилися. На асфальт ступив масивний детектив-інспектор Каллан. Його лиса голова блищала від дощу, а проникливі чорні очі хижо звузилися, вмить оцінивши ситуацію. Рука п'ятдесятирічного правоохоронця впевнено лежала на руків'ї револьвера в кобурі під сірим вовняним піджаком.

— Ані руш! Поліція Манчестера! — ревнув Каллан, і його потужний баритон заглушив шум дощу. — Вейн! Морган! Заховайте залізяки і зробіть крок назад від хлопців! Якщо я побачу бодай один зайвий рух ваших рук, я нашпигую вас свинцем на місці, і синдикат Кліффорда вас не врятує!

Сайлас «Бритва» Вейн повільно, навіть не змінившись в обличчі, відвів лезо від шиї Джеппа. Металевий фіксатор бритви видав ще одне сухе клацання. Він плавно повернув голову до інспектора, і ледве помітна, зловісна посмішка торкнулася його безкровних губ. Годинник, про який детектив говорив на фабриці, почав цокати з подвоєною силою. На темній вулиці під проливним дощем зіткнулися всі сили цієї смертельної гри.