Розділ 9. Старі борги та чужі тіні біля «Остіна»

У вогкому повітрі покинутого будинку повисла важка, дзвінка тиша. Старий Бен Коллінз не опускав рушницю, його проникливі чорні очі буквально впивалися в обличчя високого Томаса, вимагаючи відповіді. Томас глибоко затягнувся міцним тютюном, випустив цівку сизого диму до стелі і подивився прямо в обличчя друга свого батька. Приховувати правду було безглуздо — старий бачив їх на цвинтарі, а в цій глушині довіра була дорожчою за золото.

— Ми знайшли гроші, Бене, — тихо, але твердо сказав Томас. — Два дні тому на повороті біля лісу розбився новісінький «Ягуар». Водій був мертвий, а на задньому сидінні лежали дві брезентові сумки. Всередині мільйон фунтів стерлінгів. Ми не знали, чиї вони, але назад дороги вже немає. За цією готівкою йде вся мафія Манчестера. Якщо вони знайдуть нас, Вайт-Рок стане нашим спільним цвинтарем.

Старий Бен повільно, з рипінням, опустив стволи рушниці. Його суворе, обвітрене обличчя здригнулося. Він мовчав добру хвилину, перетравлюючи почуте, а потім важко зітхнув:
— Меттью Шепард ніколи б не виростив злодія, Том. Але він виростив хлопця, який знає, як брати бика за роги, коли життя притискає до стіни. Раз уже ти вляпався у це лайно, я не покину сина Меттью. Але залишати сумки у склепі при церкві — це божевілля. Раз на тиждень сюди навідується окружний констебль, щоб перевірити порожні будинки. Дочекаємося сутінків. Ми завантажимо брезент у мій старий рибальський човен і переправимо його на інший бік озера, до закинутої хатини на болотах. Там його жоден міський чорт не знайде.

Тим часом у Манчестері, у своєму напівтемному кабінеті, детектив-інспектор Каллан сидів у потертому шкіряному кріслі. У кімнаті пахло міцним тютюном і старими архівними папками. Каллан повільно курив сигарету, пильно дивлячись на шпильку з червоною голівкою, встромлену в карту Камбрії. Він поринув у глибокі, важкі думки. За свої тридцять років служби він бачив усе, і зараз знав напевно: Томас і Джепп забрали мільйон із розбитого «Ягуара». Детектив не звинувачував їх. Горбатитися за копійки на текстильній фабриці, жити в пліснявій норі й раптово наштовхнутися на сумки, які можуть змінити все твоє життя... Спокуса була занадто великою. Каллан розумів це по-людськи. Але закон є закон. Найгірше те, що інспектор чудово знав: жорстокі гангстери з синдикату Кліффорда вже розпочали власне криваве розслідування. Сайлас «Бритва» та Боббі «Танк» не будуть зачитувати хлопцям їхні права. Вони просто переріжуть їм горлянки. Каллан розчавив недопалок у попільниці і потягнувся за ключами від своєї службової машини без розпізнавальних знаків. Годинник цкав.

А у Вайт-Році хлопці не стали чекати сутінків, щоб перевірити свій єдиний шлях до відступу [travel]. Залишивши старого Бена готувати човен, Томас і Джепп вирішили потайки повернутися до кам'яного кар'єру, де за три милі назад вони сховали свій старий «Остін Кембридж». Їм потрібно було переконатися, що з машиною все гаразд і вона готова до заїзду.

Вони пробиралися крізь густі прибережні зарості чагарників, намагаючись не піднімати срібний дорожній пил. Коли до кар'єру залишалося всього ярдів п'ятдесят, Томас раптово викинув руку вперед, схопив Джеппа за плече і притиснув його до товстої сухої трави. Джепп миттєво закляк, його серце знову шалено закатало в грудях, готове вискочити назовні.

Крізь гілки кущів вони побачили свій «Остін». Але вони були там не одні.

Біля машини, у бляклих променях ранкового сонця, ліниво тинялися двоє чоловіків. Вони були в довгих темних пальтах, а їхні обличчя ховалися під крисами насунутих капелюхів. Один із них — високий і до жаху худорлявий — повільно обходив «Остін», уважно вивчаючи зношені протектори старих шин. Другий — масивний, із широкими плечима борця — стояв трохи осторонь, тримаючи руку в кишені куртки, де чітко вгадувався важкий контур револьвера. Це точно були не копи. Вовкодави мафії, Сайлас і Боббі, знайшли їхні колеса набагато швидше, ніж хлопці взагалі могли собі уявити. Холодний піт покотився по спині Джеппа. Пастка захлопнулася.