Розділ 7. Хліб, тютюн і чужа тінь

Слабке, тремтливе полум'я свічки в розбитому вікні на околиці Вайт-Рока зникло так само раптово, як і з'явилося, залишивши після себе лише густу, гнітючу темряву. Джепп миттєво натиснув на кнопку свого важкого металевого ліхтаря Ever Ready. Промінь світла згас. Цвинтар при церкві одразу поринув у холодні сутінки, розбавлені лише мертвеним сіянням повного місяця. Хлопці заклякли, притиснувшись спинами до крижаного кам'яного муру склепу. Ніч залишалася абсолютно тихою, без жодного подиху вітру. У цій гнітючій, звенячій порожнечі вони чули лише монотонні, оглушливі удари власних сердець.

Томас діяв рішуче. Залишати сумки на видноті не було й мови. Швидко, намагаючись не рипіти іржавим залізом, вони підважили важку решітку сімейної гробниці під розлогою чорною ялиною. Високий Томас протиснувся всередину, знайшов глибоку нішу за старими кам'яними надгробками і надійно сховав обидві брезентові сумки з мільйоном фунтів стерлінгів мафії. Зверху вони закидали схованку шматками обваленої штукатурки та сухим гіллям. Тепер, навіть якщо хтось зайде у склеп, скарб Гріна залишиться невидимим.

Звільнивши руки, але все ще відчуваючи, як пальці зводить судомою від важких лямок, вони рушили вглиб покинутого поселення. Залишати свідка за спиною було смертельно небезпечно. Томас обрав міцний двоповерховий кам'яний будинок із перекошеним дахом, що стояв трохи осторонь від місця, де спалахнула свічка. Це було ідеальне місце, щоб зачаїтися, перечекати решту нічі й роззирнутися довкола.

Вони безшумно прослизнули через дубові двері, зірвані з петель. Всередині пахло прадавнім пилом, вогкістю та сухою травою. Місячне світло ліниво прорізало брудні, затягнуті павутинням вікна, освітлюючи скромне оздоблення безлюдного житла.

Хлопці пройшли вглиб кімнати і сіли за старий, грубо збитий дерев'яний стіл, який дивом не згнив за роки запустіння. Небезпека все ще блукала десь поруч, у сусідніх порожніх будинках, але фізичне виснаження вже брало своє.

Джепп обережно зняв рюкзак із плечей, засунув руку всередину й витягнув щільний, шурхотливий пакунок із харчами. Загорнуті в товстий папір сэндвічі з соковитим курчам і тягучим англійським сиром лягли на дерев'яну поверхню столу, а слідом за ними — дві пляшки з темного скла з міцним елем.

Кілька хвилин вони їли в повній тиші, жадібно вгризаючись у ситну їжу й запиваючи її густим, гірким алкоголем. Сэндвічі з сиром та птицею здалися найкращою їжею на землі після виснажливого марш-броску по порошній дорозі Камбрії. Коли з їжею було покінчено, Томас поліз у кишеню куртки й витягнув пачку дешевих сигарет. Коліщатко запальнички клацнуло, видавши коротке жовте спалах.

Хлопці прикурили і глибоко, жадібно затягнулися міцним, гірким тютюном. Густий сигаретний дим повільно поплив по темній кімнаті, розчиняючись у променях місячного світла. І лише тепер, відчуваючи приємне тепло від ситної вечері та терпкий смак тютюну в легенях, вони відчули, як крижаний, паралізуючий страх крок за кроком починає відступати. Параноя поступилася місцем неймовірній, навалюючій втомі. Кожна мишца в їхніх тілах налилася свинцем, а повіки поважчали як чавунні плити. Вони засинали прямо за столом, знаючи, що завтра Вайт-Рок вимагатиме від них нових сил, а чужа тінь у покинутому селі все ще вичікує свого часу.