Розділ 6. Шахівниця інспектора Каллана

Поки Томас і Джепп з останніх сил тягли важкі брезентові сумки по порошній, залитій мертвим місячним світлом дорозі Камбрії, одне єдине вікно в центральному поліцейському штабі Манчестера залишалося освітленим. Детектив-инспектор Каллан сидів у своєму кабінеті, оповитий густою хмарою сигаретного диму. Час давно перевалив за північ, але цей п'ятдесятирічний здоровань із статурою борця-важковаговика навіть не думав про сон. Його лиса голова, що лисніла як яйце, тьмяно блищала під настільною лампою, а хижий орлиний ніс майже торкався розкладених на столі паперів.

Каллан недарма їв свій хліб тридцять років, щоб допускати недбалість. Його таємні інформатори з портових доків уже доповіли, що в розбитому «Ягуарі» перебувала недоторканна каса синдикату Кліффорда — рівно мільйон фунтів стерлінгів готівкою, які покійний скарбник Артур Грін намагався таємно вивезти до Шотландії. Але на місці аварії криміналісти знайшли лише порожній салон, просочений антифризом, та чіткі вм'ятини на шкіряному задньому сидінні від двох масивних військових сумок. Гроші випарувалися.

Проникливі чорні очі Каллана пильно вдивлялися в патрульний звіт та витяг із табельного журналу текстильної фабрики. На тій глухій заміській трасі не було дорожніх камер, але Каллан умів вистежувати докази на дотик. На місці аварії, всього за кілька ярдів від розбитого «Ягуара», експерти виявили глибокі, свіжі сліди протектора від старих, зношених шин — таких, які ставили на дешеві малолітражки кінця шістдесятих років. Звіривши час зміни з машиною, яку тиждень тому оштрафували за розбиту фару, Каллан швидко взяв під приціл торохтливий «Остін Кембридж» 1968 року випуску. Хлопці відмітилися на прохідній фабрики рівно за двадцять хвилин до того, як «Ягуар» Гріна врізався в дерево. Вони фізично не могли розминутися тієї нічі.

— Ви гадали, що раз на тій дорозі не було свідків та світла, то глибока темрява все приховає, хлопці, — тихо, крижаним шепотом промовив Каллан у порожню кімнату, постукуючи важким пальцем по звіту. — Але старий «Остін» залишає занадто чіткий слід. Ви не звільнилися; ви вперто стоїте біля своїх верстатів, ховаючи бліді обличчя. Але ви взяли те, що вам не належить. І тепер по ваші душі йде не лише закон, а й бритва Сайласа Вейна.

Каллан повільно підвівся, його масивні плечі з хрускотом випросталися під сірим піджаком. Детектив підійшов до старої карти округу на стіні, взяв важку шпильку з червоною голівкою і з силою встромив її прямо в точку, де на березі озера тулилося покинуте, майже вимерле рибальське село Вайт-Рок. Томас Шепард походив саме з тих країв, і Каллан розкопав це в його архівній особовій справі. Волкодав Каллан уже точно знав, куди треба їхати.

У цей самий час Томас і Джепп нарешті підійшли до перекошеного кам'яного муру старого сільського цвинтаря Вайт-Рока. Навколо висіла все та ж дзвінка, гнітюча тиша. Ні найменшого подиху вітру. Тільки сухий хрускіт срібного пилу під їхніми черевиками та шалений, монотонний стукіт власних сердець, від якого дзвеніло у вухах.

Чорні силуети закинутих дерев'яних будинків на околиці села виглядали в місячному світлі як ряди потворних надгробків. Томас штовхнув іржаву залізну браму церкви. Метал видав коротке, різке рипіння, змусивши Джеппа судомно здригнутися і міцніше стиснути рукоятку важкого ліхтаря Ever Ready.

Вони пройшли повз старі, вкриті мохом плити вглиб цвинтаря, шукаючи масивний кам'яний склеп, який міг би надійно сховати брезентові сумки з мільйоном мафії. Томас уже примітив напівзруйновану сімейну гробницю під розлогою чорною ялиною.

Але в ту саму секунду, коли Джепп підняв ліхтар, щоб освітити іржаву засувку склепу, його погляд випадково ковзнув по темних вікнах села за парканом.

Хлопець закляк, його подих миттєво перехопило, а на лобі виступив холодний піт. У вікні останнього закинутого будинку на самому краю поселення, крізь розбите, брудне скло, на одну єдину секунду спалахнуло і тут же згасло слабке, тремтливе жовте полум'я свічки.

У цій вимерлій, застиглій у часі глушині вони були не одні. Хтось зачаївся в темряві і мовчки стежив за кожним їхнім кроком.