1.06.20** р. Лабораторія CERN. Десь в середині детектора ALICE.

В середині атомного ядра, як завжди, був повний аншлаг. Увесь внутрішній простір, незмінно, зайняли кварки. Вони сиділи за столиками по троє: червоний, синій і зелений, граючи в карти, та обговорюючи принади молодих ферміонок, що розважалися за межами ядерного простору. Між кварками бігали офіціантки-глюони, розносячи напої шести кольорів: червоного, синього, зеленого, античервоного, антисинього та антизеленого; та два безколірні напої. Час від часу кварки хапали з підносів офіціантів келихи з напоями, випивали їх і змінювали свій колір, але загальна кольорова гама залишалася незмінно-нейтральною. Якби якийсь божевільний дослідник наважився поглянути сюди, він не зміг би вгледіли жодних кольорів, доки б ненаважився підсісти за один зі столиків, зайнятих кварками.

На вулиці, за розставленими там столиками сиділи молоденькі ферміонки, згрупувавшись в пари по двоє. Як і всі вродливі дівчата, ферміонки прагнули виділитися перед оцінюючими поглядами поважних кварків, що безвилазно сиділи в межах ядерного простору та молодих бозонів, що стояли гуртом, біля барної стійки, випиваючи і, крадькома, спостерігаючи за ферміонками.

Час від часу, хтось із бозонів набирався сміливості, і прямував до вподобаної ферміонки, щоб віддати їй усе що має, за одну єдину мить пристрасті.

В темних закутках, майже не помітні, робили свої підпільні справи бозони Хігса, продаючи масу усім бажаючим...

Він з колегами, як завжди, сидів за зарезервованим для їхньої трійки столиком, після важкого робочого дня. Сьогодні було багато роботи. В його "рідному" атомі настала криза. Колись успішний, процвітаючий атом, вліз у борги, і тепер був винен усім відомим полям шалену енергію. Щоб розрахуватися з боргами, керівництво атома оголосило реорганізацію, і тепер було лише три варіанти: звільнити цілих чотири нуклонних відділи, відпустивши їх у вільне плавання; реорганізувати один нуклоний відділ, перевівши його з нульового в позитивний сектор; розпастися на два незалежні колективи... що дозволить вивільнити забороговану полям енергію. І кожен з цих варіантів не віщував нічого хорошого. При першому варіанті, усю електрону складову буде лихоманити мов при гарячці, і не лише їхнього атома, а й усіх сусідніх також. При другому - електрони теж буде лихоманити, але не так сильно, як при першому, щоправда не було гарантії, що це допоможе, адже, здебільшого, ряд таких перетворень, рано чи пізно закінчується першим або третім, найгіршим варіантом.

- Що будемо робити? - Запитав один із друзів-кварків, що зараз мав зелений колір.

- А що ми можемо? - Відповів йому синій u-кварк. - Поле завжди отримає свої борги. Йому плювати на нас. А я ж попереджував керівництво, що зв'язуватися з полями, собі дорожче. Так ні, вони захотіли відкрити додатковий нульовий відділ. От і довелося брати кредит в електро-магнітного поля. А кредити слід повертати вчасно, інакше... Одним словом - закони не порушиш, нате вони й закони. Та ну їх до біса, я тут нещодавно таку ферміонку зустрів...

- Ферміонку? Ти що, збожеволів? Вони ж безколірні. Це так гидко. Чи тобі вже глюонок бракує? - Запитав червоний d-кварк.

- А мені вона сподобалася. Розумна, з почуттям гумору. Гарненька.

- І звідки така інформація?

- Зустрілися сьогодні, пам'ятаєте, коли ті бовдури з тридцять четвертого протона, піона загубили, нас відправили на ядерну периферію, його ловити. Після цього нас перевели в протонний, а тих невдах в нульовий. Там і зустрілися з тією ферміоночкою. Вона якраз була у справах в навколоядерному просторі, познайомилися, обмінялися кількома фотонами...

- Ти що, не знаєш до чого призводять такі стосунки?

- Знаю, і готовий піти на це. Здається, хлопці, я закохався.

Друзі поглянули на вихід, і помітили в дверях ту саму ферміоночку, про яку щойно говорили.

- А вона що тут забула? Сюди ж безколірним вхід заборонено...

***
Вона народилася з безмежної, переповнонеї енергією порожнечі, разом зі своїм братом позитроном. І згідно законам світобудови, їхнє життя мало би бути коротким та непомітним, у вигляді віртуальної пари... Та в їхню долю, ще за мільярди років до їх народження втрутилася гравітація, що й створила горизонт подій, на межі якого вони й з'явилися на світ. Вдруге, гравітація вирішила їхню долю одразу ж після появи на світ...

Вирвавшись з обіймів порожнечі та небуття, вони зійшлися з братом у нестримному танку, що підкоряючись квантовим законам, невблагано штовхав їх на зустріч одне одному, щоб проанігілювати, і знову повернутися в безмежну порожнечу.

Один необережний рух, і невблаганий горизонт подій навіки розлучає їх. Підкоряючись третьому закону Ньютона, вона попрямувала геть від горизонту, у безкраї простори всесвіту, а її брат навіки залишився в середині чорної діри, попрямував на зустріч із сингулярністю...

Прямуючи безмежними просторами вона зустрічала подібних до себе, з якими обмінювалася фотонами, і все більше дізнавалася про світ, у якому тепер мала існувати. Зустрічала не схожих на себе, але охочих до балачок мешканців цього дивовижного світу. З ними вона таж обмінювалася фотонами. Зустрічала настільки древні фотони, що пам'ятали ще первинний жар, який породив цей Всесвіт. Зустрічала дивні частинки, які були настільки гордовитими, що не бажали спілкуватися з молодою, неосвітченою ферміонкою, не відповідаючи на надіслані до них фотони.

Згодом вона зустріла молодий атом, у якому майже нікого не було на електронних рівнях. Її прийняли в колектив. Навчили всьому що вона знає і вміє. Та найкраще їй вдавалося забезпечувати і підтримувати зв'язок з іншими атомами.

За своє життя вона пропрацювала в багатьох атомах і, нещодавно, доля привела її сюди. Їй подобалося на старому місці. Та спеціалісти її рівня цінуються всюди, і її запросили у цей великий, важкий атом, з величезною кількістю працівників. Від таких пропозицій не відмовляються, але вона навіть уявити собі не могла, що тут відбувається: щоб оплатити відкриття нового нейтронного відділу атом взяв позику в електромагнітного поля, а скомпенсувати енергетичний дисбаланс не зміг, і тепер був на межі свого існування.