Глава 1 "Дотик ніжності"

А ти читай мене, насолодися миттю —

Тебе серденьком терпко обійму.

Пізнай мене, таку мінливу й непохитну...

Кожним словом й порухом до тебе йду.

Марічка Мельник "Коли душа сягає неба"

Я сиділа у широкому м’якому кріслі напроти Майкла з Ванессою й не могла намилуватися їхньою парою. Навіть не віриться, що рік тому ми випадково натрапили на неї у тому кафе. Що я причепилася до дівчини й попрохала її стати для нас екскурсоводом на вікенд. Дивлячись на них пишаюся собою, що тоді вмовила Майка поїхати у Монтану й змореного та злого зайти до кафе перекусити. Якось, перед їхнім весіллям він підійшов до мене й обійнявши тихо сказав на вухо просте коротке слово: «Дякую». А більше нічого й не було потрібно. Я одразу відчула до неї симпатію, навіть захоплювалася дівчиною, яка у свої вісімнадцять така самостійна.
По телевізору, що висів на стіні йшов фільм, але чомусь до нього нікому не було діла. Ванесса слухала, що шепотів їй на вухо Майк й мило усміхалася, я літала у своїх думках, а Деймон, що сидів поруч в іншому кріслі був повністю захоплений своїм айфоном. Не знаю, яка там цікавість, що він пів вечора сидить втупившись в екран. Та й байдуже. Взаємини давно розладилися, тому я вже звикла. Майже...

Лише іноді мене накриває ностальгія. В такі моменти стає невимовно сумно. Я згадую дні, коли ми багато часу проводили разом. Згадую наші прогулянки в парку й веселі походи в кінотеатр. А ще відпочинок у Маямі й купу інших приємних моментів, які назавжди залишаться в пам’яті.

Дощ за вікном так і не вщух. Таке відчуття, що розібрався ще більший. Вітер дув з шаленою силою, нещадно гнув гілки дерева біля будинку, які час від часу розгнівано били по даху.
У комині весело тріскотіли дрова, легкий аромат паленого дерева навівав затишок. Хотілося влягтися на ковдру перед ним й відчути спокій, а потім солодко заснути й не мучитися від набридливих думок.
Я доторкнулася пальцями до свого подарунка від Деймона й зітхнула. Зранку отримала від нього гарний й витончений браслет з білого золота. В цьому весь Деймон, його подарунки завжди коштовні й від щирого серця. Чому я так кажу? Бо знаю його краще будь-кого. За стільки років вивчила всі вподобання й навіть розпорядок дня. Але це було раніше, а зараз… Все змінилося. Та краще про це не згадувати, бо все-таки в мене "веселий" день народження, хоч він вже майже добіг кінця.

— Тіно, ти з нами? — почула голос брата.

— Так, — подивилася на веселих молодят. Вони обвінчалися три місяці тому, а я їх досі так називаю. Ця пара — моя особлива любов. Обожнюю їхні щасливі посмішки й закохані погляди.

— Якщо завтра так само дощитиме, екскурсія скасовується.

— Як скажеш, — знизала плечима. — Головне, щоб Ванесса не змерзла. Буде холодно, залишимося вдома. Інколи нічого не робити — теж непогане заняття. — Вони переглянулися між собою, але нічого не сказали.

— Мене Джек запрошував на екскурсію у готель. Обіцяв показати свої володіння, — згадала, як хлопець пропонував свою дружбу на їхньому вінчанні.

— Давно його не бачила, — сказала Ванесса. — Може, ми з Тіною сходимо завтра до нього? — подивилася вона на Майка.

— Сходимо всі разом, — відповів мій ревнивий брат. — Який він все-таки кумедний. Й дурню зрозуміло, що Нессі крім нього нікого не бачить, але Майк ревно оберігає своє кохання. Особливо після новини про вагітність, просто пилинки з неї здуває. Та що говорити про Майкла, якщо я така сама?

— А мені б хотілося поїхати до того міста-примари. Яка його назва? — озвався Деймон.

— Елкхорн, — відповіла, повернувши голову в його бік. От хто дозволяв чоловікам бути такими гарними? Навіть безлад на голові не псує цю картину. Темно русяве, майже чорне волосся було недбало вкладене, хотілося доторкнутися рукою й пригладити, але таких прав у мене більше немає. В темних джинсах і футболці, що обтягнула треноване тіло, він виглядав наче з обкладинки модного журналу, де обов'язково буде стаття про сексуальність чоловіків. Йому не потрібно робити щось особливе, щоб виглядати сексуально, у нього з народження, мабуть, це закладено в поведінку, бо на мене його вигляд діє приголомшливо. Замість боксу й бізнесу, він міг би сміливо почати кар’єру моделі й беззаперечно мав би успіх. Коли дивлюся в його карі очі, відчуваю себе мишкою, яка попала в пастку.

— Що? — помітив мій погляд, що затягнувся.

— Нічого, просто задумалася, — хитнула головою й відвернулася.

— Можемо у двох поїхати якщо хочеш? — запропонував.

— Побачимо, — невизначено відповіла й втупилася на екран, спостерігаючи як Ванесса перемикає канали.

— Подивимося? — запитала вона, увімкнувши якесь шоу. — Я кивнула й повернулася до своїх думок.

Невдовзі Нессі почала куняти й Майкл потягнув її спати, а ми так й залишилися у кімнаті. Тишу порушували лише телевізор, що тихо працював й негода за вікном, яка, здавалося, хотіла дістатися й до нас.
Деймон й далі щось читав у телефоні, а я просто притулилася до бильця й заплющила очі. Обожнюю дні народження й інші свята, але сьогодні радість не поспішала до мене. Якийсь монотонний день. Наче все гаразд, але якийсь сум не дає спокою. Зараз встану й піду спати. Ось тільки одну хвильку так полежу…
 

Я стояла перед цим самим будинком у Монтані, але дощу вже не було. Натомість яскраво світило сонце. Дерево, що кілька секунд тому розгнівано стукало по даху, було зеленим й квітучим. Чомусь мені хотілося, щоб це була яблуня. Обожнюю ці ароматні плоди. Позаду мене стояв якийсь чоловік, але страху я не відчувала. Цей хтось був дуже дорогою для мене людиною, я це відчувала. Він підійшов ззаду й легенько обійняв мене за талію, притиснувши спиною до себе. Я притулилася до нього й вдихнула улюблений аромат — яблука з корицею й відчула себе щасливою. А потім дерево хитнулось, сонце згасло і я відчула, як хтось трясе мене за плече.