Розділ 12. Естетика саботажу

Робочий тиждень розпочався з того, що Олівія нарешті зрозуміла: професійна помста ображеної жінки — це набагато небезпечніше, ніж будь-які перевірки Блеквуда.

Спільна нарада в головному офісі Блеквуд-холдингу тривала вже другу годину. Великий скляний стіл переговорної був повністю завалений оновленими кресленнями театру. Олівія сиділа з лівого боку, стискаючи в пальцях свій улюблений олівець, а Марк — поруч, злегка відкинувшись на спинку крісла. Навпроти них, наче генерал перед битвою, височіла Вероніка Ленг. Сьогодні вона була в темно-бордовому костюмі, а її платинове каре виглядало настільки бездоганно, що здавалося висіченим з мармуру.

— Це абсолютний анахронізм, Олівіє, — Вероніка зневажливо кинула дизайнерський ескіз фоє прямо поверх ретельно прорахованих планів Ванс. — Твої ліпні карнизи та спроба відновити оригінальну ліпнину 1890-х років повністю руйнують концепцію сучасного простору. Ми будуємо об'єкт для 2026 року, а не музей краєзнавства. Я вже підготувала заміну: замість цього пишного непотребу ми зашиваємо стіни фактурним мікроцементом і додаємо приховане неонове підсвічування.

Олівія відчула, як у неї всередині все закипає. Це була не просто критика — це було свідоме, методичне знищення її концепту автентичності.

— Мікроцемент у театрі з бароковою акустикою? — Олівія підвелася, впершись долонями в стіл і дивлячись суперниці прямо в очі. — Пані Ленг, ви взагалі відкривали підручники з архітектурної фізики? Якщо ми приберемо рельєфні елементи зі стін, звук буде відскакувати від ваших голих бетонних поверхонь, створюючи ефект порожнього відра. Глядачі на балконах чутимуть не оперу, а кашу з відлуння!

— О, не треба вчити мене акустики, Ванс, — Вероніка тонко посміхнулася, і в її очах спалахнув знайомий холодний вогник. — Сучасні звукові панелі, які я планую інтегрувати під стелю, вирішать цю проблему. А от твоє бажання законсервувати тут минуле століття просто демонструє відсутність гнучкості. Марку, ну скажи їй. Твій купол — це маніфест майбутнього. Хіба ти хочеш, щоб під твоїм розкішним склом люди бачили ці нудні, старомодні кренделі на стінах?

Вероніка подалася вперед, апелюючи до професійного его Марка. Вона чітко знала, куди бити — раніше Марк терпіти не міг історичний декор.

Олівія на мить затамувала подих, очікуючи удару. Вони з Марком так і не обговорили той суботній поцілунок. Після того, як Вероніка та Клер пішли, Марк просто замкнувся в кабінеті, а вранці вони спілкувалися виключно на робочі теми, тримаючи холодну дистанцію. Вона була впевнена, що зараз він стане на бік Вероніки, адже її бетонний модернізм був набагато ближчим до його власного стилю.

Марк повільно підняв погляд від екрана свого планшета. Він подивився на Вероніку, потім перевів сірі очі на Олівію. Його обличчя залишалося абсолютно спокійним.

— Знаєш, Ніко, — його низький голос змусив Вероніку випрямитися, очікуючи підтримки. — Два роки тому в Нью-Йорку я б з тобою погодився. Я б перший пригнав сюди бетономішалки. Але Олівія права.

Олівія здивовано моргнула, ледь не впустивши олівець.

— Цей театр — це не коробка для виставок сучасного мистецтва, — продовжив Марк, підводячись і підходячи до великого екрана з 3D-моделлю. — Весь сенс нашого спільного проєкту — у контрасті. Мій скляний купол працює саме тому, що він злітає над важкою, історичною основою Олівії. Це як крила на античній статуї. Якщо ми приберемо ліпнину і закатаємо все в мікроцемент, ми отримаємо звичайний торговельний центр. Твої панелі під стелею вб'ють висоту залу. Тому внутрішнє оздоблення стін залишається за проєктом Ванс. Ліпнину буде відновлено.

Вероніка від почутого буквально змінилася в обличчі. Її бездоганно нафарбовані губи стислися в тонку лінію, а пальці міцно стиснули дорогий паркер.

— Ти зраджуєш власний стиль, Марку, — процідила вона, і в її голосі вперше прорвалася щира особиста образа. — І заради чого? Заради цієї сентиментальної...

— Заради проєкту, Вероніко, — жорстко перебив її Марк, і в його голосі з'явилися залізні нотки, які не залишали місця для дискусій. — Нараду закінчено. Олівіє, підготуй технічне завдання для підрядників по гіпсових сумішах. Пані Ленг, чекаю від вас варіанти текстилю для крісел, які пасуватимуть до наших барокових стін.

Вероніка різко схопила свій планшет і сумку. Перед тим як вийти, вона зупинилася біля Олівії й нахилилася так, щоб її чув лише Ванс.

— Ти думаєш, що перемогла, бо він підіграє тобі в ліжку і на нарадах, — прошепотіла вона, обдаючи Олівію шлейфом своїх дорогих парфумів. — Але я знаю Марка. Він терпіти не може, коли його обмежують. Дуже скоро йому набридне ця твоя правильна реставрація, і він згадає, як це — дихати на повні груди. Чекай на фінансовий аудит наступного тижня, Ванс. Я перевірю кожен твій кошторис до останнього цента.

Вона вилетіла з переговорної, з гуркотом зачинивши скляні двері.

У кімнаті запала тиша. Олівія безсило опустилася на стілець, відчуваючи, як тремтять від напруги руки. Вероніка перейшла від творчих суперечок до відкритої війни на знищення бюро.

Марк підійшов до її стільця ззаду і поклав руки на спинку крісла, злегка нахилившись.

— Ну що, Ванс? — тихо запитав він. — Професійний саботаж у всій красі. Ти як?

Олівія повернула до нього голову, опинившись обличчям до обличчя з ним занадто близько.

 — Дякую, що підтримав мої «кренделі». Я думала, ти станеш на її бік.