6 Непрохана гостя

​Минуло кілька днів. Олена та Марк готувалися до виїзної перевірки в готель «Олімп». Атмосфера в офісі була наелектризована: вони вже не просто лаялися, вони змагалися інтелектами. Вечір четверга. Олена зайшла в кабінет Марка без стуку (вона вже привчилася до цієї шкідливої звички), тримаючи в руках оновлений статут для персоналу.
— Пане Вартанов, я переписала розділ про конфліктні ситуації... — почала вона і раптом замовкла.
​На краю масивного столу Марка, закинувши ногу на ногу, сиділа жінка. Вона виглядала як картинка з журналу Vogue: мінісукня, що ідеально підкреслювала фігуру, ідеально викладене волосся,криваво-червона помада і погляд, у якому читалася абсолютна впевненість у своїй владі.
Марк стояв поруч, тримаючи в руці келих віскі. Він виглядав розслабленим, але коли побачив Олену, його спина миттєво випрямилася,він неначе прийшов до тями.
— Олена? Я ж просив секретарку не впускати нікого, — холодно промовив він.
— Секретарка пішла додому десять хвилин тому, — відрізала Олена, відчуваючи дивний, неприємний укол десь під ребрами. — Я не знала, що у вас... стратегічна нарада.
​Вікторія повільно оглянула Олену з ніг до голови, затримавши погляд на її простій сорочці та зібраному у хвіст волоссі. На її обличчі з'явилася поблажлива посмішка та зверхність у погляді.
— Марку, любий, ти не казав, що найняв у помічники дитину, — голос Вікторії був схожий на розтоплений шоколад із перцем. Вона простягнула руку і торкнулася вузла краватки Марка, поправляючи його. — Тобі не здається, що дитячий садок краще перенести в іншу будівлю? У нас була домовленість на восьму вечора, пам'ятаєш? У «Твоєму місці».
Олена відчула, як щоки починають палати. «Твоє місце». «Любий». Все стало на свої місця. Для Марка жінки були лише аксесуаром для вечора, як годинник чи запонки.
— Я вже йду, — Олена кинула папку на стіл так сильно, що папери трохи розлетілися. — Вибачте, що перервала ваш «бізнес-процес». Пане Вартанов, статут на столі. Сподіваюся, нічна зміна буде продуктивнішою за денну.
Вона розвернулася, щоб вийти, але голос Марка зупинив її біля самих дверей.
— Мельник,стій,тобто  зачекайте.
Олена зупинилася, але не обернулася. Вона чула, як Вікторія незадоволено зітхнула.
— Вікторіє, — голос Марка став жорстким. — На сьогодні наші плани скасовуються. У мене багато роботи. Водій чекає на тебе знизу.
— Ти жартуєш? — обурено вигукнула красуня. — Марку, ми не бачилися два тижні! Я приїхала сюди не для того, щоб дивитися, як ти вивчаєш папери з цією... стажеркою.
— Олена — мій провідний аналітик на цей місяць, — вимовив Марк, і Олена нарешті обернулася.
Він дивився прямо на неї, ігноруючи розлючену Вікторію. У його погляді не було ні вибачення, ні ніжності, лише якась дивна впертість.
— Йди, Вікторіє. Я зателефоную. Можливо.
Коли двері за ображеною жінкою зачинилися з гучним гуркотом, у кабінеті запала важка тиша. Олена схрестила руки на грудях.
— Ви справжній ханжа, Вартанов, — тихо сказала вона. — Навіть людей ви використовуєте за розкладом. Вона прийшла до вас, а ви викинули її, як непотрібний звіт, тільки-но з'явилася нова цифра в документі.
Марк поставив келих на стіл і повільно підійшов до неї.
— Вас це обходить? Ви ж самі казали, що я думаю лише про бізнес. То в чому проблема? Я обрав роботу. Я обрав вас і цей статут. Хіба не цього ви хотіли — щоб я став серйознішим?
— Я хотіла, щоб ви стали людиною, — Олена похитала головою. — Але, здається, для вас навіть пристрасть — це просто гра в ефективність. Ви не живете, Марку. Ви просто функціонуєте.
Він зупинився за крок від неї.
— То навчіть мене, Мельник. Якщо ви така розумна і знаєте все про «душу готелів» та «людяність», навчіть мене жити. Але почнемо з того, що завтра о п'ятій ранку ми виїжджаємо в «Олімп». Разом. Тільки ви і я. Без помічників і без Вікторій.А зараз я відпускаю вас збиратись і щоб без запізнень зранку були в повній готовності до перевірки.