- 17 -

Десь надворі прогорланив півень, сповіщаючи світ про початок нового дня, йому відповіли різноголосі птахи та вітер, який якраз перемістився ближче до землі, відволікаючись від довгої мандрівки з поважними хмарами, щоб розчесати крони стародавніх дубів.

Знайома мелодія тихо поширювалась в навколишньому просторі, примушуючи частинки повітря жваво коливатися, підтримуючи її ритм.

Максим розплющив очі, солодко потягуючись після нічного відпочинку, і одразу ж примружився, прикриваючись долонею, щоб заховати обличчя від грайливого сонячного промінчика, який прослизнув у кімнату через вікно.

Такий приємний ранок...

- Півень?! Музика?!!, - брюнет підскочив на ліжку, в одну мить приймаючи вертикальне положення, і закрутив головою, пригадуючи нещодавні події.

Мелодія поширювалась з увімкненого мобільного, що лежав на столі, який мав би бути додатковою огорожею біля ліжка, але чомусь стояв практично в центрі кімнати, як і стільці, що оточили його, наче німі нерухомі стражі на міцних дерев’яних ніжках.

Молодик обережно підійшов до столу, переконуючись при цьому в тому, що місце його ночівлі практично не змінилося, якщо не враховувати розібрані барикади з меблів, які тепер нормально стояли на підлозі, і, покрутивши телефон в руках, вимкнув його, ховаючи до кишені.

- Агов, є хтось в будинку?, - крикнув Макс, стискаючи в долоні руків'я кинджалу.

Коли ніхто йому не відповів, що було досить логічним, хлопець уважно оглянув усі приміщення, які вчора готував до оборони, і здивовано відмітив, що там нікого немає і, взагалі, вони неушкоджені, захисні балки та інші саморобні конструкції знаходяться на місцях, перекриваючи двері та вікна, а на припорошеній підлозі вирізняються лише його сліди.

- Чортівня якась, - замислено пробубонів молодик, повертаючись до першої кімнати. - Якщо ніхто не заходив, то як меблі змогли переміститися? Хто не залишає сліди і може ходити крізь стіни?

Коли мисливець вирішив погортати свої записи, щоб знайти відповіді на ці питання, він занепокоєно відмітив, що його наплічник, що тільки-но стояв біля стіни, вже кудись зник.

Але в будинку точно нікого немає! Не було ніяких підозрілих звуків… нічого…

Переглядаючи всі закутки відкритих приміщень, Макс зрозумів, що його речі хтось таки поцупив і доведеться розгадувати особистість невідомого злодюжки опираючись на власні знання.

На думку юнаку першими спали примари, але вони, здається, не можуть пересувати предмети, бо самі є лише скупченням енергії і зовсім нематеріальні, хоча певні види цих сконцентрованих згустків, згідно інформації з деяких джерел, все ж таки здатні взаємодіяти з реальним світом.

От, наприклад, полтергейсти, вони - духи, які сформовані на сильних негативних емоціях, що матеріалізовуються через потужний збій в нервовій системі носія під час страждань за життя або в момент смерті. В таких концентрації енергії вистачило б на те, щоб зрушити щось з місця, але, через психічні розлади людини, яка формує полтергейст, він ніколи не здійснюватиме виважені рухи, все, до чого торкається така сутність, буде розбиватися, літати, поринати в хаос... а не обережно переміщатися по будинку, займаючи свої місця.

Тіні з туманної перетинки теж не підходять, якби вони потрапили до будинку, то одразу ж присмокталися б до єдиної живої істоти, яку захотіли б випити, та й прибирати вони явно не були б налаштовані...

- Півень!, - Максим поспішив на подвір'я, як тільки згадав вранішнє кукурікання істоти, яка цілком могла несвідомо відволікти на себе те, що хотіло напасти на нього.

Не зрозуміло звідки в цьому світі взялася домашня птиця, але ж справді, можливо саме вона привернула увагу монстра і юнак чітко усвідомив, що це потрібно терміново перевірити.

Понишпоривши в високих бур'янах, брюнет здивовано зупинився неподалік від паркану, нарешті побачивши того, хто розбудив його вранці.

Півень поважно ходив по колоді, яка впала на паркан, сформувавши природній місток за межі двору, і, здається, зовсім не звертав увагу на людину, яка почала до нього підкрадатися. Монстрів поруч з нахабним птахом теж не було.

Максим намагався рухатися якомога тихіше і не робив різких рухів, щоб не сполохати несподівану здобич, але його задум все одно провалився.

Під ногою мисливця щось захрустіло і здичавілий птах одразу ж насторожився, витягуючи шию, щоб розгледіти небезпеку.

- А, трясця!, - видихнув молодик, забігаючи на колоду і, почувши хрускіт деревини під собою, перестрибнув через паркан слідом за півнем.

Птах дременув до лісу, постійно зупиняючись і з явним здивуванням спостерігаючи за переслідувачем, перед яким розступалось гілляччя, що лише секунду тому давало йому прихисток.

Галасливі перегони не могли залишитися без уваги сторонніх спостерігачів і це Максим усвідомив досить швидко, коли почув суміш гарчання, кумкання та тріск деревини, яку хтось наполегливо намагався зламати.

Залишивши півня в спокої, брюнет поспішив до джерела нового звуку.

Ліс, як і раніше, прокладав для нього дорогу, але в певний момент хащі не розступилися, а навпаки, як помітив юнак, лише стягували додаткове гілляччя до сформованої природньої перепони.

Прислухаючись до звуків за цією загорожею, Макс відмітив, що той, хто проривається до нього, не надто сильний та швидкий, а його кумкання взагалі дуже й дуже знайоме.

- Ага, болотяниця, - гмикнув мисливець, одразу ж концентруючись на появі меча.

Як тільки лицар приготувався до двобою і, торкаючись до дерева, подумки, чи то через емоційне налаштування, запевнив ліс в тому, що зможе подолати породження пекла, гілки почали розповзатися, відкриваючи хлопцю знайому нечисть у вигляді простоволосої дівчини, тіло якої постійно показувало істину форму набухлої потопельниці з відкритими гнилими ранами та липкими п'явками по всій поверхні.

Істота радісно закумкала, побачивши жертву, до якої поспішала, але, вже через якусь мить, видала коротке булькотіння і затихла, осідаючи на землю після чіткого удару мисливця в енергетичний центр, який підтримував її недожиття.