Передмова. Моє лихо в тому, що…

Не знаю точно, чи пишуть передмови до оповідань, але… Хочу одразу попередити. Мадам Жужу, про яку, серед інших, йтиметься, радила мені назвати цей твір «Мисливці на привалі», що здалося мені дуже доречним і навіть «що чіпляє». Особливо, якщо згадати твердження про те, що «всі чоловіки - за своєю природою - мисливці».

Але… Якщо мудрий видавець раптом порекомендує мені поміняти назву з огляду на те, що одні «мисливці» вже є у Третьяковській галереї, я, звичайно ж, його поміняю. Не люблю сперечатися з видавцями, тим більше в такому випадку, може йтися про мою ж безпеку та авторську репутацію.

Таким чином, якщо ви побачите іншу назву, не дивуйтесь. Я завжди дотримуюся рекомендацій мудрих порадників, особливо якщо це не обходиться занадто дорого. Повірте, помиритись завжди дешевше, ніж посваритися. Це факт.

А може, згодом, я придумаю нову назву, і видавець буде зовсім не до чого. Все стане зрозумілим, коли книга буде вже написана. Або прочитана. Для кого як…

Ну а якщо на обкладинці все-таки залишиться первісна назва, то ... значить я нічого не порушила, тим більше мова піде зовсім про інших мисливців. На цю думку мене наштовхнула та сама мадам Жужу, яка грає не останню роль в історії, яку ви прочитаєте. І, як зазвичай кажуть або пишуть гуру сучасного навчання, обов'язково дочитайте (дослухайте, догляньте) мій виступ до кінця. Адже саме наприкінці поділюся з вами своїм «головним секретом». Якщо бути чесною до кінця, то я зовсім не впевнена в тому, що відкрию вам секрет. Можливо, ви про це знали. Але… Чи маю я розмістити тут якийсь прихований заклик для того, щоб вас зацікавити? Правда?

Моя біда в тому, що я весь час збиваюся на якийсь дурно-іронічний тон, у той час, як задум моєї розповіді досить серйозний. Але... нехай це залишається моєю бідою.

Важко припустити, що ви ще не згоріли від нетерпіння і цікавості. Не будемо витрачати час на прелюдії та передмови, і одразу перейдемо до справи.

Отже,

У салоні мадам Жужу можна було придбати різноманітні відомості, сувеніри-дрібнички, душевну рівновагу та репутацію. Все вищезгадане було найвищої якості. Особливо душевна рівновага.

- Я глибоко переконана, - говорила мадам Жужу, - розповіді про те, що всі, абсолютно всі, чоловіки за своєю природою - мисливці, сильно перебільшені. У крайньому разі - це мисливці на привалі. Особливо після сорока. Особливо у наш час.

І з цим зовсім неможливо було не погодитись.

Фіксуйте думки та стани, дівчатка. Це допомагає.

Ну що ж, доведеться фіксувати:

Помиритися завжди дешевше, ніж посваритись

Є місця, де разом із сувенірами можна набути душевної рівноваги. Зважаючи на все… цілком пристойні місця.

Розповіді про те, що всі чоловіки, за своєю природою, - мисливці, сильно перебільшені. У крайньому разі - це мисливці на привалі.

Фіксуйте думки та стани, дівчатка. Це допомагає.

Дурно-іронічний тон не завжди відповідає серйозності задуму. Особливо, якщо йдеться про кохання.