Вступ

Стеша, що сиділа в засідці в заростях, вистрижених у величезного звіра, що стояв на задніх лапах, закотивши погляд до неба цієї планети, перебувала в стані, близькому до божевілля.
— Ось ці квіти, — манірний вельможа, у мереживах і бантах, у важкій перуці та капелюсі, що нагадував зеленцем на обличчі, помісь жаби та людини, тицяв лорнетом у кущі білосніжних троянд, — фарбуємо в смужку. Одна чорна, інша — жовта.
Розпорядник, що стояв біля нього, в уніформі помаранчевого кольору акуратно заносив розпорядження паличкою в глиняну табличку.
- Ті, що праворуч, - відбілюємо.
Битовичка, перевела погляд на бордові бутони, що розташувалися праворуч від зарозумілого сноба, і застогнала глибоко всередині.
- Кретин, - вирує всередині дівчини, - з такими розпорядженнями, недалеко до повного божевілля. І як їх терплять? Не інакше, як нижчим чіпи вшивають. Я б з такою меланхолією у погляді не змогла б бачити, як псують справу рук садівника.
На планеті, куди привела їх чергова місія, був лише один континент, оточений з усіх боків болотом. У міру насупу болота, щільність населення на материку збільшувалася, природна катастрофа була не за горами, а ось це, розголошує про свої хочу з таким виглядом, ніби він проживе найдовше.
Ні, не без того, що всі його хочу до ранку будуть втілені у життя. Наука та технології цього світу дозволяли і знебарвити, і розмалювати стійко і живе, але!
Було одне жирне «але», що більше кроїли природу, то ближче підбиралося болото, і тим страшніше було на околицях. Страшніше, безрадісніше і без перспективніше.

- З медвіуса, - тицьнув у її притулок вельможа, - його Імператорство бажає бачити німфетту.
Розпорядник всього на мить відволікся від таблички, щоб врахувати фронт робіт, а Стеша не витримала і обізвала вельможу кретином вголос.
- І пересмішників – потруїти потрібно, а то! - зсунув вельможа безволосі дуги брів над глибоко посадженими очима, - а то доведеться з'ясувати, кого вони цитують!
- Поцькувати пересмішників, - ні на секунду не змінивши вираз на обличчі, записав розпорядник, і застиг, дививлячись на командувача парадом.
- А тепер до фонтанів, - скомандував той, і Стеша уявила, що на них чекає, і чим зустріне нахабну зелену морду Степан. Востаннє він погрожував відморозити тому яйця.
Сюрпризом для Стеші стало те, що під яйцями льодовий маг припускав аж ніяк не ті, що назбирали некромант Ал і Мара, відповідальні за добування їжі.
Алістеріус, саме так звучало повне ім'я некроманта, сказав, що на околицях померлих не ховають, а обробляють якоюсь хімією і вбудовують у греблі. Якби не це, то відсотків двадцять території материка вже зжерло б болото.
Пересмішники, що населяли прибережні території континенту, що зменшувався, майстерно передражнювали населення. Кожен із птахів міг оперувати двадцятьма вивченими словами, і залежно від ареалу вони бравірували термінологією різних професій.
Після того, як Степан ходив на розвідку до болота, вони ще довго лякали корінне населення незрозумілими словами. А саме – рубати сук, ловити бліх, хворому припарка, триєдиний мохноног. Стеша допитувалась, що то за тварина така, але Степан мовчав, і тільки відвертався від дівчини, блискаючи поглядом. Але вона зробила правильний висновок, що остання тварина швидше за все чимось досадила Степанові, коли вся Північна зона на всі голоси згадує цю істоту ось уже тиждень.

- Про Кузькіну матір і качан вам до рота, - нагадала Мара. Причому вона давилася реготом, озвучуючи продовження цієї приказки. Ну, про кочерижку у приписку. Хоча, як сказала Мара, у слові, яке використовує Степан, літери «р» немає.
До землян вона за три роки вже звикла. Але іноді, що Саша, що Степан видавали щось таке, яке ні на вуха натягнути, ні в пристойній компанії розповісти.
Особисто для себе Стеша вирішила все сказане землянами до з'ясування відносити до погроз. А як інакше трактувати вираз – покажу, де раки зимують? Вона взагалі вирішила, що так випити запрошують, в якесь таємниче місце, виключно для льодових магів. Із зимуючими раками, ким би вони не були. Ну і напросилася, зі словами – а мені покажеш?
Так, лов зимових раків, як дослівне пояснення застосованого Степаном виразу, їй не сподобався. А Дейліус тепер при розподілі відповідальних за їжу виключно тих самих раків і згадує. Ну, не злопам'ятна особистість!
— Ось і зараз, — Стеша зітхнула, — сказав сидіти в кущі, поки не повернуться, і не ослухаєшся, бо наражати команду на небезпеку їх ще в перший рік відучили.
- Один за всіх, - кричали вони свій девіз, перед черговим походом за грань воріт. І так тепло ставало від цього "і всі за одного!"
- Як один організм, ні, капітан сказав єдиний організм. І через три роки їхня команда стала тим, до чого підводив їх Дейліус.
Ця місія перша, яка має статус «критично». І саме тут належить скласти іспит усьому, чому навчилися, показати те, що в них вклали. І тому вона сидітиме у гілках, що нагадують величезне гніздо, і чекатиме, доки її звідси знімуть.