Глава 12

АСЯ 

Даня лише спитав “Роскажеш?”, і я починаю йому розповідати. Я чомусь довіряю йому. Можу розказати, те що для мене є важливим. 
Сьогодні він неймовірний. Чорна рубашка йому дуже личить. Та він взагалі завжди красень, але сьогодні - неперевершений. 
-Усе добре? - підбігає Соня до мене, як тільки но я зайшла. Всі інші вже не грали, а хто розмовляв, хто їв. 
-Так так - кажу їй заспокоюючи 
За хвилину вімкнули повільну пісню, під яку почали танцювати пари
-Пішли - з посмішкою підходить Назар і кличе Соню. Вона погодилася і вже я стояла одна. Танцювало не багато, тому всі були у полі зору. 
-Може потанцюємо? - раптом чую голос Вані, і бачу руку, яку приймаю 
-Так, давай. - кажу втомлено. 
Ми пройшли до центру він одразу нахабно поклав свої руки на мою талію та став дуже близько до мене, я боязько обвела його шию і ми почали танцювати, я відчувала як він мене вивчає з ніг до голови. 
-Тобі було зле. Зараз все нормально? -питає мене
-Так, все добре. - кажу та піднімаю на нього погляд, а він вже нахиляється дужче до мене, нас вже розділяє декілька сантиметрів, я вже хотіла відхилитися, як чую :
-Відійди- злий голос Мельника насторожує 
-З якого перепугу? - питає обурено Ваня 
-З такого. Будь ласка, звали - ледве стримуючись прохає його 
-А якщо ні? - досі продовжує 
-Не псуй день народження моєму другові
-Я не псую тим, що танцюю.
-Вона моя дівчина. Відвали від неї - раптом каже, навіть без якогось сумніву Даня 
Ваня без слів відійшов від мене. Я підняла свій погляд на брюнета, той лише підійшов ближче
-Можна? - питає 
Я лише кивнула, і обвела його шию руками. Він ніжно поклав свої руки мені на талію. З ним було зручніше і приємніше ніж з Ванею. Хоть я була і в каблуках, але зростом була нижче за Даню 
-Я так сказав, бо бачив, що він до тебе тягнувся, вибач, якщо завадив - почина Мельник
-Дякую- зазираючи в очі кажу йому
-Ти сьогодні дуже гарна - досі дивлячись мені в очі каже 
На моєму обличчі одразу розцвіла посмішка 
-Дякую - тихо відповідаю. Не можу сказати, що чую комплімент вперше за все життя, але саме від цієї людини чути його найприємніше. 
Музика змінилася на більш веселішу і запальну. Нам прийшлося закінчити танець, і розійтися куди кому треба. От так просто.. 
Я почала шукати поглядом подругу, від неї Назар також пішов у компанію хлопців. 
Я йду до неї. Поки йшла вона вже взяла два келихи.
-Тримай-простягає келих 
-Та ні, дякую - відмовляю я 
-Та давай- наполягає. Я сьогодні зробила лише маленький ковток, коли пили за іменника, і то було шампанське, а зараз Соня дає мені щось блакитне. 
-Ні - кажу махаючи головою. Кидаю погляд за плече і бачу як Даня вже цілується зі своєю Вікою. Тільки прийшов після танцю... - Хоча, давай!
-О, інша справа! - і одразу вручає мені келих і я його одразу випиваю до дна. Цікавий смак, незвичайний у цього напою. 
-Пішли танцювати! - тягне мене в центр Соня 
-А Назар? - питаю - Ви разом йдіть 
-Та дурень він - з ноткою суму відповідає 
-Що вже сталося? - питаю трохи похитуючись 
-Та забудь. Давай танцювати! 
Я пішла за нею і вже за хвилини дві ми танцювали. Енергія до мене все так і линула. Різні думки навіть в голову не лізли. Мені було так легко. Соня зі мною теж расслабилась. 
-Ася! Пішли на вулицю! - кричить мені, бо через музику дуже погано чути
-Ага! - киваю їй, і ми направляємося до виходу. 
Як тільки но ми вийшли, одразу вдарив холод, але хотілося постояни на вулиці, подихати свіжим повітрям 
-От навіщо він так? Навіщо казати, що кохаєш, а потім говорити, що поспішаєш до іншої? - сумно питає-Я ж його кохаю! Чому всі ці хлопці такі?
Я підходжу до неї і міцно обіймаю. Дурень!
За декілька секунд я почула, як відчинилися двері, і повернула туди голову. І там стояли два дурня. 
Я відходжу від Соні і йду до Назара 
-Ти просто придурок! Ти без мозговий! Та ти найгірший! -похитуючись кажу - Ти пожалкуєш- погрожую пальцем - Вона ж вразлива, довірлива. Шо ж ви такі придурки - розчаровано закінчую 
-А ти? - бачу як Соня наближається до Дані - Взагалі? Ти от якийсь не такий! Ревнуєш одну - цілуєш іншу! Ти розумієш, що так не можна? Та Ася в житті б ніколи не випила б багато, це твої вчинки її так
! - Тобто? Я навіть не п'яна! Трохи можна! Причому тут цей козел?- перебиваю і питаю у Соні
-А ти гівнюк - не звертаючи уваги тягне руки до шиї Дані, щоб придушити 
-Так! Стоп! - зупиняє її Назар, прибираючи її руки від шиї Мельника 
-Не чіпай мене! Ти ж поспішаєш! Тебе якась там дівчина  чекає! Йди! - махає рукою Соня на будинок, ледве тримаючись на ногах 
-Соня! Будь ласка, давай я викличу таксі і відвезу тебе додому. - спокійно каже Назар, підтримуючи подругу за талію
-Соня! - спотикаюся і ледве не падаю, але мене ловлять міцні руки, і навіть не сперечаюся, наче так і має бути, продовжую - Він - хай іде! От звикли, що ми нічого не вміємо, не можемо, вирішують все за нас. Це дурість якась! Ідіть лісом! - кажу. 
-Так! - впевнено підтверджує мої слова подруга 
- А ти?-Повертаюся до Дані- Ти взагалі чого поліз до нас коли ми танцювали? Може я хотіла того поцілунку! Так, може не хотіла! Може мені і було краще танцювати с тобою - вже йду в свої роздуми - Та господи, яка різниця! Навіщо ти лізеш? Тобі Віки мало? Ну йди до неї. Не чіпляйся до мене хоча б!
-Ася - бере в свої руки моє обличчя - Давай додому, добре? - пропонує 
-Так ти хочеш щоб я ще й звалила додому! Молодець! Соня пішли! - звертаюся до подруги, та знову ледве не падаю, але мене ловить Даня та вже не просто ловить, а бере на руки, та несе до будинку
-Ти здурів? Відпусти мене! - починаю його легко бити по плечах і спині
Він відпустив тоді, коли я вже сиділи на якомусь стільці в коридорі. 
-На- тикає мені мою куртку 
-Я й сама взяти можу! - гримаю на нього та все ж беру куртку та одягаю її. Даня зробив якийсь виклик і почав також збиратися 
-Пішли - простягає руку, коли вже був у куртці 
-Не піду! - повертаюсь говорю 
-А ну раз так - підходить та знову бере мене на руки. 
-Та відчепися ти від мене! 
-Ні! - та виніс мене на вулицю і ніс до самого таксі.