Приємного читання)))

У найпотаємніших закутках дрімучого лісу є мишаче царство. Живуть там дуже розумні та винахідливі мишки. Вони люблять без зупину створювати щось нове і хизуються своїми винаходами один перед одним.
От, мишка Бізе створила, на днях, тарілку, яка визначає калорійність їжі, що в неї поклали, а миш Дре стілець на якому можна літати. Жилося мишкам і справді весело та цікава. До одного дня...
Ще вранці мишка Бізе помітила, що її подруга – найгеніальніша винахідниця в царстві – Єла, кудись зникла. До цього вона створила пристрій, який робить мишей невидими оку та нечутними на запах для котів, і дуже прагнула його перевірити, попри вмовляння інших, цього не робити.
Мишачий цар наказав сидіти в королівстві і змиритися зі зникненням Єли, бо за його межами може трапитися лихо: хтось розвідає про їхнє існування і знищить всіх. Якщо решта мишок слухняно виконали царський наказ, то Бізе не поспішала. Може, тому що була неслухняною донькою царя? Чи тому, що з народження дружила з Єлою.
Як тільки мишаче царство приспала ніч – Бізе подалася на пошуки, прихопивши з собою декілька винаходів.
Дрімучий ліс вночі був темним і ще страшнішим, ніж вдень. Тож Бізе доклала зусиль, щоб опанувати свій страх і рушити.
Несподівано, перед нею вистрибнув лис.
- Ти що таке дрібне? – принюхуючись, запитав він.
- М-Мишка, - боячись вимовила Бізе.
- І куди йдеш, мишка? Не боїшся нічних прогулянок?
- Я-я й-йду... Йду на побачення з вовком! – зухвало відповіла вона.
Лис голосно розсміявся. Його сміх моторошним ехом відбивався поміж дерев.
- Бачу хвіст у вас зовсім втратив об’єм! – співчутливо сказала Бізе.
Лис аж розгубився від несподіванки: хто б це ще його хвостом цікавився. Тим часом мишка продовжила.
- Я маю чудодійний засіб, який розпушить ваш хвіст до неймовірних об’ємів. Я знаю, як важливо для лиса мати об’ємний хвіст, щоб добре замітати свої сліди і не потрапити у пастку до мисливців.
- Ну, так! – погодився лис, який точно не очікував стати жертвою маркетингу посеред нічного лісу.
- Ось, тримайте цю пляшечку. Вона звісно дуже маленька і вам вистачить цього засобу лише на два рази, але повірте ви прийдете до мене ще. Тримайте візитку, щоб не втратити зв’язок.
Поки лис оговтувався від чудодійної реклами, Бізе зникла з його поля зору в хащах дрімучого лісу.
Та коли вона здолала половину свого шляху - з-поміж кущів визирнув вовк, і як вгледів мишку, скочив поперед неї.
- Не знаю чи наїмся, але може, посмакую дві секунди, - облизуючись сказав він.
Самовпевнена мишка за словом в кишеню не полізла.
- Ти можеш мене з’їсти, але! Хто ж тебе навчить користуватися цим летючим стільцем? Тільки уяви! Тепер ти зможеш не ховатися за кущами, щоб вполювати жертву, а вистежувати її з висоти пташиного польоту, ще й сидячи.
- Овва! Давай сюди! – і вовк вихопив з лапок мишки стільчик, сів на нього та полетів над лісом.
- Еххх... – видихнула Бізе, - добре, що я захопила збільшувач Єли, - і пішла до села, де мешкали коти і в якому могла бути її подруга.
Мишка увійшла на центральну вулицю, яка освітлювалася ліхтарями.
- Єла! – тихо гукнула вона, але ніхто не озвався.
Бізе ще тричі гукнула подружку і вчасно помітила, як з одного двору виповзає рудий кіт. «От халепа!» - подумала вона і сховалася за лопушком. А через секунду почула підозріливий шурхіт. Мишка заклякла від страху, бо ж кіт точно її з’їсть: з ним хитрощі, як з лісовими звірами – не пройдуть.
- Бізе, що ти тут робиш? – почула за мить знайомий голос і страх відступив.
- Я тебе знайшла! Ходімо скоріш додому! – радісно сказала Бізе.
- Я не можу. Тут засідка. Тепер ти теж в пастці. Звідси не можна вибратися, - сумно констатувала Єла.
- А як твій пристрій?
- Він не спрацював. Мені ледве вдалося втекти. Мій пристрій робить нас невидимими лише для лісових звірів, а домашні коти мають надто розвинений нюх і легко нас вистежують.
- Треба вибиратися.
- Це надто небезпечно. Я вже пробувала і мало не залишилася без хвоста, - сумно зітхнула Єла.
- Так, тепер нас двоє. Слухай уважно! Я відверну кота своєю новою пискавкою від якої навіть ведмеді втрачають слух, а без слуху і коти тимчасово дезорієнтуються. На мишок він не розповсюджується. У нас нема часу.
Єла розуміла, що вибір має не великий: або все життя ховатися тут від рудого кота і його друзів, або ризикнути і бути дома в безпеці, тож погодилася.
Бізе увімкнула пискавку і подружки, взявшись за лапи, чимдуж дременули до виходу з села.
- Ой, - вигукнула Бізе, коли перечепилася через камінець і залишилася позаду.
Її схопив рудий кіт і вже облизувався в передчутті смачної вечері.
Єла була в розпачі: вона не могла втекти без подружки-рятівниці.
- Гей! Мишко! – гукнув хтось з гори, - твій стільчик – винахід століття!
Єла підняла голівку і побачила вовка на летючому стільці, який створив Дре. За розміром стільчик цілком підходив вовку. Мишка зрозуміла в чому справа.
- Бізе, дістань мій збільшувач у нього є опція зменшення. Кнопка з права – вона майже непомітна. Направ його на кота.
Секунди вирішували все. Ще ніколи Бізе не діяла так швидко. Вона за секунду до того, як кіт намагався покласти її до рота, направила на нього струмінь з винаходу, і кіт зменшився до розміру мишки. Ой, як це його розгнівало. Він нявкнув так голосно, як лише міг маленький котик і звідусіль ринули його друзі. Дві мишки потрапили в жахливу пастку.
Зненацька вовк на стільці приземлився біля мишок, підібрав їх однією долонею і поніс до лісу. Бізе та Єла були врятовані. Чи ні?
- Я б ніколи нікого не рятував, але цей стілець... А ще лис мені розповів про чудодійний засіб, який розпушив його хвіст до неймовірних розмірів. Загалом, я вирішив, що ми лихі звірі дрімучого лісу будемо у вас купувати усілякі нові винаходи. Ви як? Згодні?
- Треба запитати у царя, - сказала Єла.
- Та він за!- вигукнула неслухняна принцеса Бізе.
Коли вовк доставив мишок у їхнє царство, розгніваний зникненням принцеси цар, збирав цілу армію на порятунок любої доньки. Яким було його здивування, коли вона привела до нього вовка. Цар мало не зомлів.
- То що, татку, тепер ми можемо співпрацювати з мешканцями дрімучого лісу. А якби Єла не втекла, якби я не ризикнула її шукати – ми б і досі не вийшли за межі і жили б у своєму царстві під гнилим пеньком.