Карма не дрімає

Ранок почався жахливо.
Після нічного кошмару дівчина ще довго не могла заснути. Вона крутилася в ліжку, раз у раз згадуючи натовп, перекошені від люті обличчя й блондинку, яка дивилася на людей із такою зневагою, ніби весь світ був їй винен.
Зрештою сон усе-таки здолав її. От тільки відпочити як слід не вдалося.
— Та щоб тебе… — пробурмотіла вона, почувши будильник, і наосліп потягнулася до телефона.
Побачивши час, дівчина підскочила.
— От лайно! Я ж запізнююся!

Наступні десять хвилин нагадували стихійне лихо. Вона поспіхом натягнула джинси, розчесала волосся, схопила сумку й уже біля дверей згадала, що нічого не їла.
— Переживу. Головне — не втратити роботу.
З цими словами вона вискочила з квартири й помчала до зупинки.
Небо затягнули темні хмари, але дощу поки не було. Дівчина навіть устигла подумати, що сьогодні їй, можливо, пощастить.
Яка ж наївна думка!
Коли вона добігла до зупинки, автобус уже від'їжджав.
— Стійте! Та зачекайте ви! — закричала вона, замахавши руками.

Водій навіть не повернув голови.
Дівчина завмерла, проводжаючи автобус поглядом. За мить із неба впала велика крапля, потім друга, а тоді дощ полив так, наче хтось нагорі вирішив затопити все місто.
— Прекрасно. Просто прекрасно! Чого ще чекати? Може, зараз і метеорит прилетить?
Довелося чекати наступного автобуса. Коли той нарешті приїхав, вона вже промокла настільки, що різниці між дощем і душем майже не залишилося.
Дорога до роботи здавалася нескінченною. Дівчина раз у раз поглядала на годинник і подумки готувала промову для начальника. Щоправда, жоден із варіантів не містив пристойних слів.

Нарешті автобус зупинився біля потрібної їй вулиці.
Вона вискочила назовні й побігла до офісу, перестрибуючи через калюжі. Залишалося лише перейти дорогу й опинитися біля входу.
Саме тоді повз неї на великій швидкості пролетіла чорна машина.
Хлюп!
Брудна вода з калюжі накрила її з голови до ніг.
Дівчина завмерла.
Повільно опустила погляд на джинси, які ще хвилину тому були цілком пристойними, потім подивилася на мокру блузку й нарешті перевела погляд услід машині, що зникала за поворотом.

Кілька секунд вона мовчала.
— Я зараз когось придушу…
На щастя для водія, його вже не було поруч.
Дівчина підняла обличчя до неба.
— Ну що?! Тобі ще щось потрібно? Може, одразу блискавкою в мене вдариш? Чого дріб'язкуватися?!
Дощ, звісно, не відповів. Зате посилився.
Вона нервово засміялася, хоча сміх більше нагадував спробу не розплакатися від безсилля.
І саме тоді в пам'яті знову сплив сон.
Блондинка. Натовп. Крик про відьму.
А потім — ніж і її ліва рука.

Дівчина мимоволі притиснула долоню до грудей. Від самої думки про ту сцену стало не по собі.
А що, як це справді було моє минуле життя?
Вона досі не могла збагнути, чому бачить ці сни. І найбільше її лякало навіть не те, що вони здавалися реальними, а те, що жінка з її снів могла бути нещасною жертвою… або справжнім чудовиськом.
А якщо я справді була такою? Якщо зробила щось настільки жахливе, що тепер розплачуюся за це?
Дівчина поглянула на свої брудні джинси, мокре волосся й калюжу, яка, здавалося, зіпсувала їй не лише одяг, а й увесь день.
— Так, зрозуміло, — пробурмотіла вона. — Це карма.

Вона знову подивилася в небо.
— Якщо це покарання за минуле життя, то передай там нагору, що я вже зрозуміла натяк! Більше не вимагатиму, щоб мені поклонялися, не проклинатиму людей і навіть постараюся менше лаятися!
Дівчина замислилася.
— Ну… останнє не обіцяю.
Повз проходила літня жінка з парасолькою. Почувши її слова, незнайомка озирнулася з таким виразом обличчя, ніби перед нею стояла людина, яка щойно втекла з психіатричної лікарні.
— Що дивишся? — буркнула дівчина. — У тебе хоча б парасолька є!
Жінка прискорила крок.

— І правильно! — крикнула їй услід дівчина. — Не зв'язуйся з божевільними!
Вона важко зітхнула й нарешті попрямувала до входу в офіс. На неї чекали мокрий одяг, незадоволений начальник і робочий день, який уже почався без неї.
А десь глибоко всередині знову ворухнулося неприємне передчуття.
Можливо, це справді була карма.
А можливо, Всесвіт просто мав дуже погане почуття гумору.
І чомусь сьогодні вона була його улюбленою жертвою.