Розділ 27

Антон вчора покинув наш дім дуже пізно. Настільки довго ба не відпускала його що вже навіть я пішла в своє тепле ліжечко. Зараз же я після сніданку сиджу в своєму телефоні роздумуючи над подальшими діями. Чим мені зайнятися? Раптом з думок мене вирвав телефонний дзвінок

-Алло. Ми вчора так і не попрощалися.-почула я голос Ніка.

-Привіт. Дійсно, ми вчора достатньо скоро поїхали тому не було такої нагоди.

-Я хотів би це виправити. Не хочеш зустрітися зі мною? Сьогодні ввечері у більярдному клубі?

-Це типу побачення?-спитала я посміхаючись сама до себе.

-Це типу більярд.-відповів той загадково.-Ну, то погоджуєшся?

-Я прийду. Тільки скинь адресу.

Через лічені секунди Рік надіслав мені адресу і я посміхаючись сама до себе вирішила випити чаю.Але коли настала воду в горня то ледь не розлила її. Ну так, нашій ба треба у розвідку іти. Так підкралася що я з страху ледь не сіла тут.

-О Боже, бабусь, можна було не підкрадатися так тихо?

-Не прозивай ім'я мого даремно!-згадала ба заповідь Божу.-І я не підкралася. Ти чай робиш?

-Так . Як бачиш.

Я все ж долила кіпяток у горня і повернулася до вітальні. Сіла на диван і відкрила одну з нових електронних книг у телефоні і залипла в прочитанні. Тільки дещо мене напрягало. 

-Бабусь, ти щось хотіла спитати?-звернулася я до силуета котрий сидів навпроти, дивився на мене і посміхався.

-Я? З чого такі думки?

-Ну...можливо тому що ти сидиш і дивишся на мене навіть не кліпаючи.

-Ой, все вона знає. Всезнайко. А ти не знаєш що полюбляє з їжі Антон?

-Наскільки я зрозуміла то він фанат еклерів. А що?

-А ти даш мені їхній рецепт? Хочу приготувати їх і відвезти йому. Вчора він сказав що буде в Україні до завтрашнього вечора. 

Я нахмурила свої брови. З якої радості ба так переймається Антоном? Не думаю що вона просто хоче здобути його прихильність. Але все ж рецепт я дала і так як уже була дванадцята дня і Ігор нарешті спустився з своєї сплячки то ми вирішили прогулятися.До того ж у нього сьогодні тренування і я радо погодилася піти із ним. Давненько не залипала на футболі. 

-Ну що, старший брат надіється на своє життя? Чи все аж настільки добре?

-Ну, взагалі то ти маєш жалітися як молодша. Але...мені потрібна твоя порада.-відповів він.

-Ну давай. Знову квіти пластмасові Мілані прислав?-спитала я згадуючи його колишню витівку.

-Ну ти й підла.-скаазав він жартома і подивився на мене.-Постійно маєш чим підколоти. Але ні. Це була одноразова акція.Я боюся що до моменту нашого весілля Мілана...

-Розлюбить тебе?-закінчиоа я замість нього припущення

-Так.

-А є підстави?

-В нас зараз надто натягнуті відносини. Вона боїться відносин на відстані. Зараз же весна, почнуться матчі, і ми не завжди будемо матимемо час на спілкування. 

-Ігор, якщо Мілана дійсно тебе кохає то навіть відстань не завадить вам бути разом. А якщо ж ваші почуття не надто сильні то навіщо вам обом одружуватися? Краще дізнатися що ти не симпатизуємо людині перед шлюбом ніж потім мучити один одного.

-Знаєш, в мене так дурне відчуття. Старший брат я а поради даєш ти. І жаліюся я тобі частіше....

-Можливо я просто в дечому краща за тебе. І до того ж з сторони краще видно.

-От мені з сторони здається що ви з Антоном чудова пара. І все ще можете бути разом.

-Ну ти й порівняв. Антон сам ясно мені сказав що між нами неможливі стосунки.

-А ти б хотіла?-і коли ж Ігор всядеться з своїми недоречними питаннями?

-Можливо...я б і хотіла. Але змусити його мене кохати не можу. 

-Знаєш, всюди є свої "але". І думаю що в ваших стосунках воно також є. Але н буду лізти до вашого життя, я ж не бабулька котра все хоче знати. Тільки... Аделіна, я дуже сильно радий що ти є в моєму житті. Хоча можливо по крові ми не є рідними братом і сестрою але не зважаючи на це я люблю тебе. По справжньому. Я радий що батьки забрали тебе до нас і представили як мою сестру.-сказав брат і зупинився, дивлячись у мої очі.

-Ігорю, я також рада цьому. Хоча інколи і хочеться тебе вбити.-я посміхнулася.-Ну ти й жук. Не дивися на мене так.

Він посміхнувся і обійняв мене а я його. Ще б хвилину так подивився у мої очі і я б розревілася. По справжньому. І все ж я зрозуміла: Хоча ми з Ігорем різної крові, ми є одним цілим. Братом і сестрою.

***

Антон

Після вчорашнього аукціону я ще на день залишився у місті. Насправді мій приїзд був для мене неочікуваним. Запрошення прислав мер міста, через те що я був його охоронцем(він знав ким я є насправді) тому наші світи тісно пов'язані. Союз між мафією України і Польщі був правильним рішенням. Хоча Марго і стала тією планкою для нашого об'єднання. Так, вам не здалося. Мер міста в котрому жила Аделіна є так само босом мафії. І представляє він цілу Україну так само як я одну третю частину Польщі. Ну але я відійшов від теми. 

На аукціон мав би їхати сам Стас, але його ниття про те що він не хоче сам там бути, бо мовляв ніколи раніше не приїжджав до України  і нічого там не знає, впевнили мене полетіти разом із ним. Хоча за перші десять хвилин він подружився з подругою Аделіни-Кароліною здається і вони цілий вечір провели вдвох. Я ж попри розмову із Вікою котра надто сильно вішалася на мене слідкував за Аделіною. Цікаво, їй подобаються хлопці котрим рот не закривається? Бо саме цей Нік цілий вечір щось їй ля-лякав а вона тільки посміхалася. Цікаво, після їхнього поцілунку вони перейшли на новий рівень стосунків? Хоча ні, мені це не цікаво. 

Зараз я сиджу в своєму кабінеті і граюся з Арнольдом. Моїм маленьким другом. Єнотом котрого я залишив у цьому домі коли минулого разу летів геть. Насправді зараз в мої плани входить забрати його в Париж. Він веселого заняття мене відірвав стукіт у двері. Це була покоївка котра перед цим і доглядала за Арнольдом.

-Антон Вікторович, там жінка прийшла до вас.

-Дякую Лідія Іванівна.Доречі на сьогодні ви можете бути вільними. Я сьогодні ввечері лечу і за забираю Арнольда з собою. Тому вам вже не потрібно буде так часто приходити до будинку.