Мимоволі одружені

Розділ 6. Стефані

— Так і мовчатимеш? — всю дорогу додому Найлі лише з цікавістю поглядала на мене і от, коли нарешті авто зупинилось поруч з моїм будинком вона нарешті запитала те, що цікавило її з тієї ж самої хвилини як я спустилась з сцени й потягла її з собою.

— Мені потрібно все перетравити. — видавлюю з себе й глибоко вдихаю.

— Якщо ти про надлишок шампанського, то в мене є підходящі таблетки.

— Якби ж все можна було так вирішити … — з розпачем зітхаю.

— Ти про те, що так і не вдалося поговорити з потенційними інвесторами? Але ж ти сама вирішила піти…

Слова Найлі звучать обережно та мене від них прориває:

— Вирішила! Бо не було іншого вибору! І все через їхнє дурнувате шоу!

— В якому ти так вдало підіграла, — пирскає Найлі натякаючи на мій поцілунок з Міллером.

— Не грала я. Це все через Кріса…

В грудях знову стискає й я вже не розумію, що переважає: гнів чи образа. Та картина, як Кріс стоїть з тією дівчиною така чітка, що здається ніби я бачу це знову наяву. Відчуваю як в горлі підкочується клубок і заледве встигаю відкрити дверцята й згинаюсь ледь не навпіл.

— О Боже, Стефані! — Найлі поспішно відстібнула ремінь безпеки та потягнулася до мене щоб втримати. — Ти як? — в її голосі тривога і я її чудово розумію. Я й сама злякалась. Востаннє я блювала ще в старшій школі коли вперше спробувала випивку. Але мені давно не 18. Та й не пила я аж так багато. Хіба що… Ні, не можливо! Ми ж захищались! — Якщо ти зараз нічого не скажеш я негайно поїду до лікарні.

— Не треба, — видавлюю віддихавшись, — Я вже в порядку. Мабуть. — додаю прислухаючись до своїх відчуттів. В голові гудить, спина вся змокріла, а серце калатає так сильно, що відчуваю кожен удар в ребра.

— Слухай, а Кріс вдома? Тобі не можна залишатися самій. Він, звісно, негідник, але ж нагляне за тобою?

— Навряд чи він встиг повернутись швидше за нас.

— Тобто?! Хіба він не залишився вдома?

— Ні. Він був там. Тому я й поцілувала Міллера, — говорю повільно намагаючись повернутись до нормального стану. А от Найлі від почутого оторопіла.

— Закривай дверцята. Ми їдемо до мене. Скасуй моє таксі, — тицяє мені в руки свій телефон із відкритим додатком та заводить авто. Роблю як вона говорить та пристібаю ремінь безпеки. Після сьогоднішнього вечора та витрачених емоцій я й справді не готова до непростої розмови з Крісом. А вона буде щойно ми зустрінемось.

— Душ чи розмова? — запитала подруга щойно ми увійшли в її квартиру. — І не думай, що ти обмежишся чимось одним.

— А звучало як вибір, — кепкую з Найлі хоч знаю, що мені потрібно і те, і інше. — Душ, звісно. Тільки от цю сукню знову одягати не хочу. Можеш щось позичити?

— Питаєш таке, — Найлі йде і я тим часом скидаю туфлі.

— Ось, тримай, — подруга простягає акуратно складений комплект одягу з коробочкою поверх нього. Не відразу розумію що це й беру їх до рук щоб розгледіти. І тут буквально відчуваю як витягується від здивування обличчя.

— Тест?! Ти серйозно? Я думала мене після сьогоднішнього нічим не здивувати…

— Я теж так думала. Але нам обом буде спокійніше розмовляти, якщо твоя нудота мала іншу причину. 

Я відкриваю рота аби сказвти бодай щось та відразу ж закриваю його. Скільки б я не сперечалась Найлі має рацію. Після того, як мене знудило я теж подумала про вагітність. Та зараз це останнє, що мені потрібно. Зроблю тест і буде мінус одна тривога. Принаймні я на це сподіваюсь. Бо якщо він позитивн й, то я просто незнаю що тоді робитуму.

 

 

Ну що, які ставки? Як гадаєте, позитивний тест чи ні? Лишайте свої думки в коментарчх. А також дрдавайте книгу в бібліотеку та підпишіться.

У мене сьогодні свято і з цієї нагоди дарую для вас максимально можливі знижки на 4 мої книги: "Обличчя кохання", "Вкради мене по-справжньому", "Рай" та "Чортополох".

Ну і принагідно запрошую підписатися на мій телеграм канал https://t.me/love_novel_MacKenzie




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше