— Яку обрати? — Грейс вийшла із гардеробної кімнати несучи на плечиках дві сукні.
Не припиняючи застібати сорочку я повернувся до нареченої та поглянув на запропоновані варіанти. Дівчина приклала обидві сукні до себе, начебто для порівняння. Та я переконаний, що її мета — привернути увагу до мереживної білизни, яку добряче видно поміж суконь. Це вже можна сказати її маленька традиція зваблювання. Відколи ми з’їхалися вона знову й знову повторює цей трюк. Безперечно, хизуватися їй є чим. Бездоганні форми не можуть не приваблювати. Та сьогодні не було часу на щось більше. Мене затримали в офісі й тепер часу на збори було не так багато.
— Візьми зелену, — показую рукою на темно зелену сукню із приспущеними рукавами та повертаюсь взяти жилетку. — Постарайся зібратись швидше. Не хочу запізнитись, — додаю й на обличчі дівчини промайнуло невдоволення, а тоді Грейс дме губи та все ж повертається до гардеробної.
На мить зупиняюся й втомлено тру перенісся. Здається, Грейс все ж не втрачає надії на те, щоб перетворити наш шлюб на щось більше, ніж шлюб за домовленістю. Доведеться ще раз поговорити з нею про це. Вона подобається мені і я не хочу щоб вона будувала ілюзії про почуття.
Поверх жилетки накидаю піджак та рухаю плечима щоб зрозуміти як на мені сидить цей бальний костюм.
— Ти метелика забув, — Грейс вийшовши з гардеробної відразу зауважує відсутність цієї дрібнички.
— Така ж непотрібна річ, як і жилетка, — відмахуюсь та все ж натягую її й кладу до кишені тонку маску. — Ти готова? — переводжу погляд на Грейс й вона згідно киває головою. — Тоді ходімо, водій вже чекає.
Дорогою до місця проведення балу переглядаю документи по угоді, яку ось-ось маю підписати.
— Знову робота? — у голосі Грейс чую легкий докір й неохоче піднімаю голову.
— Ти ж знаєш, у моїй справі важлива оперативність та обізнаність. Невдалі інвестиції це не лише фінансові втрати, а й репутаційні.
— Навряд пів години в дорозі врятують тебе. Натомість ми могли б поговорити…
Помічаю як вона невпевнено закушує губу та стискає пальцями сукню наче вагається говорити їй чи ні. Закриваю теку з документами, кладу її поруч з собою та дивлюсь Грейс прямо в очі.
— Щось сталося?
— Ні, нічого такого за що б варто хвилюватися.
— Але? — нетерпляче уточнюю розуміючи, що продовження все ж є.
— Наше весілля за два тижні. Я розумію, що за все є відповідальні люди. Та ти міг би хоч трохи поцікавитись ним. Та мною.
— Я тобою недостатньо цікавлюсь? — підводжу брову й Грейс кинула короткий погляд в бік водія, а на обличчі з’явилась тонка рожева смужка.
— Ти ж розумієш, що я кажу не про це. Я кажу про нас. Поза спальнею ми зовсім чужі. Хіба хтось повірить що ми щасливі наречені?
От і добрались до основного.
— Мені байдуже що і хто подумає, — відрізаю трохи різкіше, ніж варто було б і відкидаюся на спинку авто. Салон авто явно не найкраще місце для розмови, яка назрівала. Та й час не підходящий. Ми от-от будемо на місці. Тож знову доведеться відкласти розмову. Але цього разу ненадовго. — Раджу і тобі не надто перейматися цим.— додаю якраз вчасно, адже авто в’їжджає на територію складу, який перетворили на місце прийому щорічного Геловінського благодійного балу. — В організаторів є традиція, влаштовують шоу за участі присутніх. Щороку щось інше. Але незмінно для пар. Прошу, не вв’язуй нас в таке. По-перше, я не люблю такого. А по-друге, я планую на цей вечір кілька серйозних розмов і просто не матиму на це часу. — говорю Грейс перш ніж вийти, а тоді виходжу з авто й подаю руку нареченій.
Привіт, мої любі! Поволі підходимо до дуже цікавого моменту. Ви ж уже зрозуміли хто тут головні герої? Як гадаєте, що на них чекає?
#658 в Любовні романи
#288 в Сучасний любовний роман
#130 в Короткий любовний роман
від ненависті до кохання, владний герой та героїня з характером, небажаний шлюб
Відредаговано: 21.11.2026