мило із запахом суниць

 Ранок видався холодним, хоча сонце вперто лізло в шпару між сірими шторами вікна. Але найгіршим було не сонце. Найгіршим було мокре ліжко...Навіть не так саме мокре ліжко, як лемент, який зчиняла щоразу тітка Свєта- нічна нянька, піднімаючи Петрика з ліжка. З мокрого ліжка... Ну облюрився. Ну і чорт з ним... Навіщо так кричати? Мокрі труси можна було заховати кудись... А от з матрасом важко. Треба швидко, поки Свєта не прийшла будити єдину дитину в корпусі для наймолодших, заправити мокрий матрас. Всіх забрали які-не-які батьки чи родичі на Різдво - тільки малий, сцикливий і косоокий Петрик залишився на місці. Втім, як і завжди. Забирати Петрика було нікому.

Петрик натягнув колготки на мокрі труси, а зверху - джинси, засунув ноги в смішні капці з МіккіМаусами і тихенько шмигонув у коридор. Коридор був залитий світлом, порожній. Вікна, розмальовані морозом, спалахували сотнями іскор. Знадвору було чути бамкання дзвонів. А з дитячого корпусу - крик тітки Свєти. Знайшла... Матрас... Одразу відчув на собі мокрі труси. Щось закрутило в носі, защипало в очах... Петрик швидко крутанувся на п'ятках - цьому мистецтву його довго і боляче навчав восьмикласник Щибань - і побіг в напрямку великого загального коридору, де вже вочевидь займалися важливими дорослими справами Петрикові товариші по нещастю - здоровань Щибань, високий і худий шестикласник Рачок і дев'ятикласниця Лана. Їх також ніхто не забирав.Ніколи.

Вся компанія була на місці, підлітки сиділи на відкидних, як у кінотеатрі, кріселках, і рахували гроші.

- Рачок, давай ще дві монети! Ти маєш, я бачила! - дзвінко гукнула чорнява,як циганка, Лана.

Лана була красива і подобалася Петрику. Інколи вона допомагала йому зав'язувати шнурівки, інколи могла дати відкусити пів-яблука, а то й погодувати з ложки у їдальні. Навіть коли Лана зв'язала останнього разу Петрикові шнурівки разом і він боляче гепнувся лобом об цементну підлогу, навіть тоді вона не переставала подобатись. Всі реготали, на лобі у Петрика росла з космічною швидкістю синя гуля, вихователь Микол-Федорович вхопив Петрика за руку і поволік в медпункт до медсестри Оксанки мазати голову зеленкою - навіть тоді Лана не переставала подобатись... А зараз вони - Щибань, Рачок і Лана потайки скаладали свої копійки, щоб впіймати момент, по обіді вискочити непомітно за металеву браму і купити у найближчому кіоску пачку дешевих сигарет. Петрик був "у курсі дєла", тому на нього ніхто особливо уваги не звернув. Аж поки Щибань не зморщив раптом широкого кирпатого носа:

- Йо,що то смердить так? Ужжжас!

Рачок почав принюхуватись також...

-Петрик, йди-но сюди!

Мокрі труси холодили шкіру. Йти ближче до Щибаня не хотілося. Аж тут відчинилися вхідні дівері і до коридору зайшла новенька вихователька ЯкЇЇТамЗвати - ніхто не пам'ятав - з двома огрядними жіночками у волохатих шубах.

- А ось і Петрик - сказала вихователька, кивнувши на нього.

-А це до тебе гості... З опікунської ради. А ну припини гойдатися!

Огрядні жіночки підійшли до Петрика і почали широко посміхатися. Петрикове серце здивовано забилося і від хвилювання він запитав, заїкаючись і гойдаючись, перекочуючись з ноги на ногу:

- Ви принесли цукерки?

- Ми прнесли тобі ось... Одна з жіночок витягла звідкілясь - з кишені мабуть - невеличкий  пакет і почала його відкривати.

- Якийсь тут запах у вас дивний... - сказала тим часом друга.

-Та це Петрик всцявся! - прогиготів Щибань, бовтаючи ногами. Петрикове серце стислося, мокрі труси прилипли холодно до тіла і він раптом крикнув голосно - аж луна покотилася коридором:

- Це не я!

З пакета тим часом були витягнуті на світ божий синя шапка, нові рукавиці і ЦЕ... ЦЕ було в красивій рожевій шурхітливій упаковці, на якій намальована була суниця - якось одного літа Петрикові та іншим дітям дали таке після обіду у інтернатівській їдальні - цукерки. Але ті були маленькі і круглі,а тут... Петрикове серце тьохнуло з радості - невже така велетенська цукерка?!!

-Що за сморід! - тим часом і собі пробурмотіла новенька вихователька, постукуючи каблучком модного чобітка. Аж раптом до коридора влетіла тітка Свєта і, вхопивши Петрика за худе плече, оглядаючись на гостей,тому спокійно - а від цього ще більш страшно - сказала:

- Петрику, знову, заразо? А шмаття твоє брудне хто мені поможе повиносити?!! - і стисла кістлявою рукою його перелякані кісточки під тонкою футболкою.

- Це не я! - верескнув Петрик і коли голос його урвавася, стало чути як знову десь далеко у морозному сонячному дні забамкали дзвони... Петрик вихопив з руки огрядної жінки рожевий ароматний предмет з намальованою суницею і рвонув до свого корпусу, з усіх своїх 6-річних сил і капців з МіккіМаусами.

- Я зловлю його! - крикнув Щибень, зриваючись на рівні і стискаючи кулаки.

- Не треба,Толику, я сама розберуся! - сказала новенька вихователька і задріботіла, цокаючи каблучками, коридором за Петриком.

- Помийте його там заодно - воно ж встало , свиня така, навіть не заходило до умивальника! Сцикун! - заверещала Свєта...

Ось і корпус наймолодшої групи. Петрик кинувся до свого ліжка, але матрас був піднятий вертикально коло стіни і величезна, темна, бо мокра пляма нагадувала силует дивовижної квітки на фоні давніх жовтуватих підсохлих плям. Тоді Петрик подався до умивальників, забіг у душову кабінку і зачинив за собою тонкі дверцята на гачок. Тремтячими руками почав здирати з велетенської суничної цукерки шурхотливий блискучий папір. Запах суниць був густий і рожевий, тільки папір не хотів рватися...

- Петре, відчини! - забарабанив у двері голос новенької виховательки.

- Петре! Кому я сказала! Негайно! Тебе гості чекають!

- Я не хочу... Я миюся! - додумався Петрик і відкрутив кран.

Зверху полилася вода - спочатку холодна...Бррр! І джинси, і колготки, а що вже й про нарешті підсохлі труси казати - усе намокало. Петрик трусився і тремтячими пальцями колупав обгортку своєї цукерки, стоячи під струменями води. Новенька вихователька лупила в двері кулаками, шарпала їх... Вода лилася і поволі починала теплішати, витікаючи крізь широку щілину між дверима та підлогою просто у спеціальну дірку водозливу на підлозі посередині кімнати. Раптом новенька вихователька так шарпнула двері, що гачок не витримав - двері відчинилися.Вихователька вхопила Петрика за мокру футболку і потягла з-під уже гарячої води. Петрик пручався і вив... Найгірше - вона забрала з його рук слизький рожевий суничний предмет - його цукерку! Петрикові подих перехопило від люті - він викрутився і штовхнув цю гидку новеньку виховательку ЯкЇЇтамЗвати з недитячою ненавистю. На підлозі було повно води. Вихователька не втримала рівноваги на своїх модних високих каблучках і впала просто на отвір водозливу, затуливши його собою, лупнулася головою об білий кафель підлоги - як Петрик колись - якось дивно сіпнулася і завмерла. Стало тихо. Тільки вода шуміла, поливаючи вже порожнє місце в душовій кабінці дефіцитною гарячою водою, тільки десь далеко знову бамкали дзвони і хтось весело сміявся на вулиці... Петрик підійшов до виховательки, що лежала нерухомо на мокрій підлозі посеред великої калюжі, яка все прибувала. Від голови виховательки - з відкритими очима - розповзалася велика червона пляма. Петрик витягнув суничну цукерку з її теплої долоні. Замерзаючи, забіг до спальні і заліз під своє ліжко.Там нарешті здер обгортку зубами...