МІЛЕНА

В давні часи, коли люди ще ходили босоніж землею, в степу жив хлопчик на ім'я Авель. Його батько займався виготовленням ключів та замків, Авель допомагав йому і потроху опановував цю майстерність.

Вони жили у селищі, будинки якого були схожі на землянки. У центрі селища були розташовані пам'ятники старцям, вирізьблені з дерева. Навколо пам'ятника розросталися кільцем вулиці.

Найкраще Авелю вдавалося робити ключі. Одного ранку, йдучи у своїх справах, він помітив сліпу дівчинку. Вона не грала з іншими дітьми і не відходила далі за свій ґанок.

Авель махнув їй рукою, але відповіді не було. Декілька тижнів потому він зробив ключ і повісив його на мотузку. Знайшов Мілену (так звали дівчину), що стояла біля ганку, і повісив їй ключ на шию. Він сказав: «Цим ключем ти зможеш відчинити будь-який замок». Мілена посміхнулася, це було їхнє перше знайомство.

Потім вони довго гуляли біля лісу за селищем, тримаючись за руки. Авель розповідав, які бувають кольори, як виглядають комахи та сонце.

Її старший брат і багато чоловіків на той час пішли в похід. Їх не було кілька років. Мілена до 20 років виросла красунею, і Авель хотів на ній одружитися. Її брат повернувся з походу і привів до будинку товариша, який урятував йому життя в бою. Товариш одразу ж закохався в Мілену і почав залицятись до неї. Він подарував їй скриню з монетами, намистом, обручками та іншими коштовностями.

Мілена була від подарунка у захваті. Вона день у день торкалась кінчиками пальців гравіювання монет, перебирала намистини. Інші прикраси її цікавили менше.

Про Авеля вона зовсім забула після того, як погодилася вийти заміж за бойового товариша брата.

Авель, дізнавшись про це, взяв скриню, зробив під неї замок, вирізав своє серце і поклав усередину. Потім приніс Мілені і сказав: «Ось усе моє багатство».

Мілена відкрила скриню ключем, що висів у неї на шиї, потім вирізала своє серце і поклала поруч із серцем Авеля, а скриню закопала.

За кілька тижнів вона вийшла заміж.