Михась та Барась

Жили-були два ведмедика — Михась та Барась. Вони були найкращими друзями та завжди вляпалися у різні пригоди. Одного морозного зимового дня, Михась та Барась грали у снігу, коли раптом помітили, що на горизонті з'явилося дивовижне світло.

— Барасю, дивись! — помітив першим Михась. — Що це таке?

— Не знаю, але воно блищить, як діаманти! — сказав Барась.

Ведмедики вирішили дослідити це дивовижне явище. Вони йшли крізь густий ліс, перебирались через засніжені пагорби, поки, нарешті, не дійшли до крижаної печери.

— Ось воно! — крикнув Михась. — Світло йде звідси!

Ведмедики обережно зазирнули всередину печери. Там вони побачили велику крижану скульптуру, яка сяяла різнокольоровими вогнями.

— Це просто неймовірно! — зацікавився Барась.

— Я ніколи такого не бачив! — признався Михась.

Ведмедики зачаровано дивились на крижану скульптуру. Раптом з глибини печери почувся голос:

— Вітаю вас, ведмедики!

Ведмедики злякалися і озирнулися. В темному кутку печери вони побачили старого ведмедя з довгою білою бородою.

— Не бійтеся, я нікому не завдам шкоди, — сказав старий ведмідь спокійним голосом. — Я — хранитель цієї печери.

Ведмедики трохи заспокоїлись.

— Вибачте, що завадили, — вибачив Михась. — Ми просто хотіли знати, що це за дивовижне місце.

— Ця печера — це місце, де збираються зимові чари, — пояснив старий ведмідь. — Світло, яке ви бачите, — це відбиття моїх чарівних кристалів.

Ведмедики були зачаровані розповіддю старого ведмедя.

— А чи можемо ми трохи поближче подивитися на ваші чари? — запитав Барась.

— Звичайно, — погодився старий ведмідь. — Але будьте обережні, мої кристали дуже тендітні.

Ведмедики обережно заглибилися в печеру. Вони з подивом досліджували крижані скульптури, блискучі кристали та чарівне світло.

— Це найкрасивіше місце, яке я коли-небудь бачив! — признався Михась, сильно посміхаючись.

— Я ніколи не забуду цю дивовижну пригоду! — сказав Барась, також посміхаючись.

Ведмедики подякували старому ведмедю за його гостинність і повернулися додому, сповнені вражень. З того дня, Михась та Барась завжди згадували про свою зимову пригоду в крижаній печері.