9 Алекс Монгомері

Хільда розплакалась так раптово, що я навіть розгубився. Оце вже новина… 

Ще хвилину тому ця відьма являла собою вічний двигун із сарказму, капостей та витівок, а тепер стоїть переді мною і тремтить, мов загублене кошеня.

- Гей… - я зітхнув і потер перенісся. - Ну ти чого? Це ж… монстр Із Безодні. Не думаю, що він так просто візьме і зникне кудись.

Відьмочка лише ще дужче схлипнула.

- Ти не розумієш, Алексе… Томас ще маленький. Він боїться гучних звуків і темряви… - промовила моя зведена сестра.

Я мовчки подивився на неї кілька секунд, а потім тихо вилаявся про себе.

Оце я дожився... Маю шукати монстрика, щоб допомогти своїй капосній зведеній сестрі.

А все тому, що не міг відмовити цій малій біді, бо вона так дивилась на мене так, що аж серце стискалось.

- Добре, Хільдо. Перестань ревіти. Зараз знайдемо твого Томаса, - невдоволено пробурчав я 

Вона підняла на мене ті самі великі блакитні очиська,  повні сліз і надії, і мені раптом стало… якось не по собі.

Згадавши всі капості і підлості Хільди, я мав би просто піти і залишити її саму розбиратися зі своїми проблемами, але я не зміг.

- Ти… справді мені допоможеш? - недовірливо перепитала вона.

- Не звикай до цього, Хільдо. Я це роблю не для тебе, а для нашого дому. Бо якщо твій улюбленець щось розгризе або з’їсть когось із персоналу, проблем буде значно більше.

Хільда всміхнулась крізь сльози й швидко витерла щоки рукавом.

- Я знала, що ти не такий вже й поганий, - прошепотіла вона.

- Ще одне слово - і я передумаю. Де ти його бачила востаннє, Хільдо? - Запитав я.

- Біля сходів… Томас любить теплі місця. І ще… блискучі речі, - відповіла моя зведена сестра.

- Чудово. Просто чудово. У домі повно теплих місць і блискучих речей, - невдоволено промовив я.

Дрібна бідося тихенько пирхнула, і я зловив себе на думці, що її сміх сьогодні дратує мене значно менше, ніж зазвичай.

- Алексе, дякую, - обережно озвалась Хільда.

- Знайдемо твого монстра - тоді дякуватимеш. А зараз ходімо. Поки він не вирішив дослідити підвал. Або мою кімнату, - серйозно промовив я.