Глава 3

Не хочу думати, як виглядатиме мій вчинок зі сторони, просто встаю з-за столу, і прямую до краю тераси, а мені навздогін летить здивоване від Оксани:

– Соломіє, ти куди?

Таки помітила. Не озираючись відповідаю:

– Я на хвилинку, зроблю селфі та повернусь. 

Підходжу до краю тераси, вибираю такий ракурс, аби було добре видно басейн, небо ну і мене, роблю кілька селфі. Вибираю найкраще фото, відправляю разом з цьомчиком і сердечками. Фото відпадне, а мій яскравий сарафан на бретелях, що так апетитно підкреслює мої груди тим доволі відкритим вирізом однозначно сподобається моєму гарячому та пристрасному хлопцю.

Він точно скаже, що я справжня спокусниця і витончена садистка, але я хочу, аби він дивився тільки на мої пікантні чи не дуже фото, на моє оголене тіло, мені подобається його заводити. Люблю, коли він стає розчуленим  та із захопленням розглядає моє тіло, коли його погляд стає м'яким та ніжним, а мій харизматичний мачо з обожненням дивиться на мене. 

Хочу, щоб він милувався тільки мною. Ми домовились, що сьогодні я влаштую йому дорослі розваги, почнемо зі стриптизу по відеозв’язку, а це фото буде початком. Бачу, що переглянув і лайкнув та щось строчить. Сонце засліплює мене, на екрані нічого не видно, тому розвертаюся  обличчям до басейну, так сонце не заважає. Пишу на випередження:

«Це тобі нагадування про майбутній вечір. Подобається?»

Прилітає відповідь:

«Я так скучив, кохана, знемагаю, хочу тебе дуже-дуже! Більше не відпущу тебе саму. Вибачай, але мені так погано без тебе. Фото бомбезне! Ти супер! Чим зайнята? Я ще працюю. Завантажив себе на цей тиждень роботою по саме горло, і тепер до твого приїзду буду крутитися, як муха в окропі, але після 23:00 чекаю на відеодзвінок, ти обіцяла, безмежно кохаю!» – сердечка та благальний смайлик.

«Дякую, тішить, що сподобалось фото. Мені тебе бракує, думаю про тебе! Дуже скучаю! Збираємось на пляж. Пам'ятаю, люблю тебе, ти найкращий! До зв'язку, па-па!» – теж кріплю кілька сердечок і щасливий смайлик. І саме в той момент до мого носа доноситься приємний стійкий аромат чоловічого парфуму: витончене поєднання  кардамону, бергамота, кедра та лаванди з ледь відчутними нотками мускусу – запах справжнього харизматичного таємничого чоловіка. 

Завмираю, розуміючи, що у мене за спиною стоїть мовчазний зеленоокий чи то бог, чи диявол, і від того мене проймає дивний колючий холод, шию обпікає його гаряче дихання. Він робить крок в сторону і стає поруч не відводячи свого погляду від мене.

Його очі блискають таким демонічним вогнем, такою впевненістю у своїй силі, що мимоволі мороз пробігає по тілу. Погляд пом’якшується і несподівано стає ніжним, геть не колючим. Він простягає мені білу паперову троянду, посміхається. Я не помилилася, таки продемонстрував результат свого заняття за останні п'ятнадцять хвилин. Поки наша компанія вела веселу балаканину, цей красень сплітав чарівні квіти зі звичайних серветок. Виявляється він дуже романтична натура, а відразу так і не скажеш.

– Це тобі, красуне. Дімітріос називає тебе Сніговою королевою, а, як на мене, ти більше схожа на ось цю білу троянду, така ж віддана, чиста і красива, – я розумію, що цей Аполлон вміє зачаровувати та підкоряти жіночі серця, як своєю красою та харизмою, так і словами, але мені треба встояти перед тою спокусою. Моє серце зайняте, і моя душа й серце там. Усвідомлюю, що за суворою холодною маскою його демонічного блиску неймовірних  очей криється ніжна ранима душа зі своїми тарганами в голові, яка прагне справжньої щирої любові. Хочеться думати, що я зрозуміла, де він справжній, розкусила той міцний горішок.

– Дякую, дуже красиво й так мило. Скажу чесно – неочікувано. Де ти цьому навчився?

– Ти справді хочеш це знати? – ствердно киваю, бо цікаво ж як. Тим мистецтвом мало хто володіє.  – Коли я був ще маленьким хлопчиком, ми з сім'єю два роки прожили в Японії. Тато був там на дипломатичній службі, от я й навчився. Можу дати кілька уроків на волонтерських засадах. Погоджуйся. Буде весело та цікаво. То як? Я можу розраховувати на таку, впевнений, що неймовірно здібну ученицю? 

– О, здається я розкусила твою тактику зваблення, ти відразу переходиш на компліменти,  – навіщо я йому це кажу. Ще образиться, а він же просто подарував мені справжній витвір мистецтва і мило запропонував цьому мистецтву навчити… Що відбувається?

– А чому ти вирішила, що я тебе зваблюю? Може мені просто приємно догоджати красивим дівчатам, радувати, а може хотів похизуватися своїм непересічним умінням? – не розумію, чи то він незадоволено пирхає, чи все ж так уміло маскується і таки заграє. Фіг так одразу розкусиш. – Та й взагалі у слові зваблення немає нічого поганого. Тлумачі трактують його, як «привертати увагу, викликаючи цікавість». От я і захотів, аби ти зацікавилась оригамі, а я отримав собі таку ученицю. Це один з моїх способів нести це красиве самобутнє мистецтво в люди.

Задоволено посміхається. Викрутився.

– Я подумаю, Алане, чи тебе все ж називати Аполлоном? Для початку запасуся серветками, може якусь теорію почитаю, – і навіщо я з ним дражнюся. Якщо ми до кінця нашої з Оксаною відпустки проводитимемо час в товаристві Пенелопи, Дімітріоса та Алана, як запланувала Пенні, то справді можна взяти для себе кілька уроків мистецтва оригамі, не завадить така розвага. Та й взагалі, цей тиждень в товаристві Пенні буде насиченим, бо руденька бестія не вміє сумувати, легка на підйом, не здатна відкладати справи у довгий ящик. Тільки подавай ідеї. Прогнозую, що має бути весело й життєрадісно. 

– Гм… Леді, мене тішить те, що я мав рацію: треба було закластися з Дімітріосом, скажімо, на твій поцілунок. Ти не Снігова королева, не холодний айсберг, а навпаки гаряча і запальна, але колюча, проте таки  троянда і таки біла…, – задоволено посміхається, зазираючи в вічі. А його зелені неймовірно красиві очі так і грають бісиками. В них наче захована якась особлива енергія, підступна магія. Десь чула, що люди із зеленими очима дивляться на життя реальним поглядом, але ніхто до кінця не може розпізнати їх сутність: сьогодні вони одні, а завтра – зовсім інші. Дивлячись в очі Алана-Аполлона розумію, що здається це правда.