Глава 1

31 грудня переважна більшість людей святкує новий рік в колі сім'ї, чи друзів. Та Ніна була не такою, вона не любила тих шумних компаній.. У неї було довге кучеряве волосся каштанового кольору, і зелені очі, тонка талія. Їй дуже подобалося прогулюватися нічним містом, в такі моменти в ньому панувала тиша, людей на вулицях все меншало, можна було зайти в кафе зимовим вечером, і випити гарячого шоколаду, адже кофеїн на ніч не був вже й таким корисним, в цей час гірлянди вже роздавалися різноманітними яскравими вогниками, це вже видніли різдвяні декорації деяких магазинів. А у тих власників, які могли собі дозволити більше, біля входу в магазин можна було б побачити різні ялинки, виставки новорічних мультяшних героїв, і велику кількість гірлянд. 

Зазвичай її настрій був кращим, веселим, голос життєрадісним, та цьогоріч на передодні нового року  вона була трохи сумна:

"Мені вже 28, а я ще й досі живу одна, хотілося вже б когось зустріти, та для цього потрібно хоча би захотіти, і не тільки захотіти, а й вийти із зони комфорту.. Я вже так звикла до цієї буденності в своєму житті, що кожен день в моєму житті мені і самій здається схожим на стрічку із кінофільму - "день бабака". Все одне й те ж саме, нічого не міняється, пора мені самій все брати у свої руки, і щось міняти, не тільки в домашніх справах, а й у особистому житті, я здається готова до тих змін, від яких я так довго утікала, я втікала від серйозних стосунків, та в цьому році я більше так не робитиму, я готова до чогось більшого, і нарешті я хочу вийти заміж.. Мати чоловіка, і це нормально". 

Не встигла вона увійти до кімнати, як побачила що її кіт Ронн вже чекав на неї біля дверей, він муркотав біля її ніг обвиваючись навколо неї, і виляючи хвостом, ясна річ він очікував що його господиня зараз дасть йому щось смачненьке.. Він робив так завжди, коли хотів отримати від неї щось.. Вона любила свого кота, він мав пухнасту шерсть рижого кольору, і їй потрібно було його кожен день розчісувати, щоб він не лінився. "Одного дня влітку повертаючись із роботи додому вона побачила у себе в під'їзді маленький риженький клубочок, напевно його туди хтось підкинув, він сидів у кутку і голосно нявчав.. Ніні його стало шкода, і вона забрала його до себе, нагодувала, відігріла". Так і появився у її житті Ронні.

Ти моя єдина розрада, на тримай.. Їж! Смачно тобі? – Кіт вже повним ходом наминав смаколики, якими вона добряче запасалася, а він іноді легенько помуркував під час їжі.. Так я багато заморочуватись не буду на новий рік, зараз приготую щось, вип'ю келих шампанського і спати..

Дочекавшись 00:00, і якраз додивлячись привітання президента, вже починали бити куранти, неочікувано для неї пролунав телефонний звінок, звонив якийсь невідомий номер, вона підняла слухавку і сказала:

– Ало! Слухаю вас? На іншому боці слухавки пролунав чоловічий голос:

– Вітаю з новим роком! Ура, – було чутно вибухи салютів, кругом були співи і шум.

– Дякую, навзаєм, а ви хто? – Спокійно промовила Ніна.

– Як хто, я ваш святковий дід мороз, подарунки вам приніс, та я жартую... Мене звати Антон.

– Дуже приємно Антон, та мені пора. На добраніч! 

І вона кинувши слухавку пішла спати...

"І чого я не поговорила із ним, адже це був мій шанс познайомитися, вже лежачи в ліжку роздумувала вона, поки не пізно, я збережу номер, можливо завтра зателефоную і щось запитаю, познайомлюсь ближче, на вигляд голос ніби молодого хлопця, може мені пощастить, і в нього немає дівчини, і ми почнемо із ним зустрітися. Де він живе, і звідки? Я ж нічого про нього незнаю, невже я готова на цей крок, чи я забагато фільмів передивилась, можливо це якась проста людина, завтра позвоню, адже я нічого не втрачаю від цього, всеодно я вільна на даний момент, нікого немає на особистому фронті, це хороший шанс познайомитися.."

Та за цими всіма справами, і роботою, а вона працювала стоматологом у місцевій поліклініці, геть забула про цей номер якогось незнайомця який вона зберегла в телефонній книзі в новорічну ніч, і так і написала : "незнайомець". На наступний день, вона так і не подзвонила до нього..  День за днем пролітав не помітно, як і зазвичай і до цього. Та одного дня її найкраща подруга Ліза, з якою вони працювали в одному відділі, запросила її на весілля, сказавши що виходить заміж за Костю, з яким вони зустрічалися вже півтора року, запропонував їй руку і серце, і через три тиждні у них буде весілля:

– Будеш подругою нареченої? – Запитала із усмішкою на обличчі Ліза.

– Авжеж буду! Я дуже рада за тебе!

– Чудово, тоді будемо шити сукню на замовлення.. Підемо на вихідних в магазин, я знаю один чудовий магазин, де шиють сукні також і на замовлення, я замовила там собі весільну сукню, а тобі замовимо сукню як для подруги нареченої, а я допоможу тобі із її вибором.

– Домовились! Ходімо вип'ємо кави, а то я не встигла добре поснідати..

– Авжеж, ходімо.

Після робочого дня, Ніна як зазвичай нагодувала свого кота, пішла вечеряти сама, і думала над останніми подіями:

"Ліза заміж виходить, а я знову одна, треба і мені когось собі знайти, здається в новорічну ніч хтось звонив мене привітати із новим роком, можливо це шанс від Бога, – подумала вона.. Зараз я наберусь сміливості інаберу цей номер, добре що я його зберегла, він ще говорив як його звати, і через весь шум і глам біля нього, я не розчула добре його імені, здається Арон, та якесь рідкісне ім'я, щось тут не те.. Потрібно випити келих вина для хоробрості, в мене десь була запечатана бутилка, подарунок на день народження, прийшов час її відкрити.. Випивши келих вина, вона набравшись сміливості набрала невідомий номер, по той бік слухавки було чутно:

– Ало, я вас слухаю! – На цей раз все було тихо біля нього.

– Ало! Ви звонили до мене в новорічну ніч!

– А-а, здається я зрозумів про що ви. Це в мене традиція така, в новорічну ніч звонити на незнайомий номер, і вітати із новим роком, я чув така традиція крім мене, є ще багато у кого... Ви щось хотіли?