Глава 4 “Не мій поцілунок”

 Повернувшись додому, Узі лежала у ліжку, але сон не йшов. На стелі відбивалося мерехтіння екрана її телефона. Повідомлення від Ена прийшло майже миттєво коли вона лягла на кровать.

Ен: Привіт, дійшла додому? Все добре?
Узі: Та, все добре.
 
    Вони листувалися майже до світанку. Не про щось важливе, а про дрібниці. Він розповідав про сузір'я, які бачив з дах; вона ділилася назвами пісень зі свого нічного плейлиста. Він надсилав смішні фото свого кота, якого виявилося, що він підібрав кілька місяців тому; вона скинула темний, розмитий кадр із репетиції. Це не була важка психологічна робота, як на даху. Це була легка, повітряна ниточка, що зв'язувала їхні світи. Відчуваючи його присутність на іншому кінці дроту, Узі заснула з ледь помітною посмішкою.
  Переписувались про всі теми. Від моменти на даху клубу, до самої тупої думки в голові і старались не засміятись вночі щоб їх не почули їхні батьки. Вони дуже швидко зблизились. Вона нарешті могла спокійно заснути вночі і добре виспатись. Вперше за все своє життя вона не відчуває себе одинокою.
     Наступного ранку в залі для репетицій панував напружений позитив. Узі, сповнена нової енергії від нічної розмови, старалась не дивитися на Вільяма, який сидів у кутку з самовпевненою посмішкою. Вони почали розминку, але ледь вони зібралися пройти ключову сцену, як Вільям підвівся.
      — Ей! Хвилину уваги! — оголосив він, тримаючи папку бумажок. — Всю ніч я працював над моїм новим шедевром, і я вніс деякі зміни в сценарій. Невеликі, але так буде так краще.
      Після цих слів ніхто не був радий, особливо Узі, знаючи наскільки все може бути погано в новому сценарію, де маю бути все набагато краще. Коли Вільям роздав всім свої репліки, і це було жахливо. Нові репліки до принца з ніжністю і словами любові, які вона взагалі так ні з ким не говорила. Від цього всього вона відчувала нудоту.А потім вона дійшла до кінця сцени. До того місця, де лицарка, після перемоги над ворогом, повинна була впасти на одне коліно перед принцом. Але за новим сценарієм…
    — Категорично ні. — твердо відповіла Узі, дивлячись скосо на новий сценарій.
      — Що там таке? — запитала Лілі подивившись в сторону Узі. Вона не могла нічого сказати що було в там, то показала Лілі пальцем на текст.

  Елінор після перемоги підходить до Роуз. Він дивиться на неї з вдячністю та ніжністю. Вона, кидаючи усю свою гордість, цілує його.
Завіта.
 
    Поцілунок. Її перший сценічний поцілунок. І не просто поцілунок, а з Кріссом, з яким вона була просто друзями. І все це — на очах у всієї аудиторії, включаючи Вільяма, який дивився на неї з таким виглядом, наче насолоджувався її жахом.
    У неї в очах потемніло. Вона відчула, як її нова, крихка рівновага, знайдена вночі з Еном, розбивається на тисячі уламків. Це було гірше, ніж критика, гірше, ніж підступи. Це було порушення найглибших, найособистіших кордонів. Він намагався відібрати в неї навіть це. Її друзі дивилися на неї і не зрозуміли, що трапилось що вона так зависла.
    Узі відступила і вийшла в коридор, вона не знала що робити, бо над нею просто знущались. Як вдруг її телефон завібрував, вона його розблокувала і їй написав Ен.

Ен: Як твій ранок, Узі? :)
Узі: Та це просто жесть а не ранок
Ен: Щось не так?
Узі: Вільям знову переписав сценарій на ще гірший

    Після повідомлення Узі вона сфоткала Ену момент з сценарієм і надіслала очікуючи від нього відповіді. Пройшло 3 хвилини. 5 хвилин. Відповіді не було, висіло те що він побачив повідомлення, але не написав відповіді. Це не було похоже на Ена який відповідає в будь-який момент.
  Узі почала нервувати.
 

Ен: Зараз буду.

    Зараз буду? Узі розгублено дивилась на слова. Що це значить? Він мав на увазі в університет? Чи він просто намагався її заспокоїти? Він же не додумається прийти до неї, вірно?...
      Через п’ять хвилин її думки перервав різкий стук в двері залу для репетицій з коридору.
      У дверях стояв Ен.
      Він стояв спокійно, занадто спокійно, і відразу підійшов до Узі. У залі всі завмерли. Лілі завмерла з блокнотом для нотувань в руках, Крісс відвів погляд від сценарію, Кевін випустив папку з рук. Навіть Вільям, який до цього з самозадоволенням спостерігав за реакцією Узі, застиг. Всі дивилися на Ена і Узі, не розуміючи, хто цей хлопець? І звідки він знає Узі?
      Ен не дивився ні на кого крім Узі. Він бачив як вона напряжена і розгублена. Ен обережно взяв сценарій з її рук і прочитав її репліки, і коли все дійшло до поцілунку, він підняв свої золоті очі на Вільяма, який той дивився на нього з нерозумінням.
    Вільям здригнув, але намагався відновити втрачену позицію.

— Що ти тут робиш? Це закрита репетиція.

Ен проігнорував це.  Він просто взяв сумку Узі, дав їй в руки і тихо промовив їй щоб вона складала речі, а сам підійшов до Вільяма. Його кроки по паркету сцени були повільними, виміряними. Міцними. Кожен звук відлунював у мертвій тиші залу. Вільям старався виглядати впевненим і байдужим, але зріст Ена давив на нього.

— Це не твоє діло. Ось твоє діло, — Ен вихопив з його рук папку зі сценарієм. Він не став її рвати. Він просто відкрив її на тому самому місці, де був описаний поцілунок, і провів пальцем по рядках. Потім підняв погляд. — Це буде вирізано. Повністю. І якщо ти ще раз доторкнешся до неї — словом, поглядом, папером — ти матимеш справу не зі студентом. Ти матимеш справу зі мною. Зрозуміло?

Ен не очікував відповіді. Він повернувся до Узі, яка вже чекала його була  дверей, і ще досі не розуміла, якого чорта, все відбувається. Його обличчя ще не повернуло своєї м'якості, але в очах погляд вже не був таким нелюдським.