Глава 13.

Увечері прийшла додому і застала тишу. 

Кості ще не було, слава Богу, навіть не уявляю, як я буду тепер дивитися на нього, без сорому і бентеження.

Сходила в магазин за продуктами, приготувала борщ, котлети з картоплею, зробила салат і нарешті сіла за уроки.

Фізколоїдна хімія сама себе не вивчить і реферат сам не напишеться, так що вперед за знаннями!

Було близько півночі, коли з'явився мій трохи п'яненький чоловік.

Грайливо зняв з себе верхній одяг, потім пуловер, потім полетіла футболка і штани.

Як то кажуть, зустрічай, дружина, я п'яний і в трусах.

Я робила вигляд, що нічого надзвичайного не відбувається.

Ну ходить людина в боксерах по квартирі, його квартирі, між іншим, що я голих хлопців не бачила? Бачила ... Сьогодні вранці ...

Фарба сором’язливості проявилася на моєму обличчі, шиї і, швидше за все, по всьому тілу, але я вперто дивилась в конспект, виводячи формулу Кірхгофа. 

- Костю, ти голодний? - задала цілком невинне запитання.

- Я голодний ось уже пару днів. І ти мене не хочеш годувати, противна дівчисько, а я, між іншим, мучаюсь, - в цей момент зрозуміла, що говорить він зараз не про їжу. Ось зовсім не мій борщ його зараз хвилює.

- Я розігрію борщ, сідай за стіл, - старанно вдавала шланга, мовляв, нічого не знаю і не розумію, свята наївність.

- Може розігрієш щось інше? - хлопець вальяжно розсівся на кріслі, поглядаючи на мене.

- Котлети з картоплею ще є, - з серйозним виглядом запропонувала у відповідь.

Він схопився за голову, протяжно зітхнув і видав:

- Давай все.

Не пам'ятаю, коли я з таким ентузіазмом бігла до плити, як сьогодні, справжня господиня, а не дівчина!

Стіл був накритий, а я, від гріха подалі, втекла в свою кімнату.

- Боягузка! - крикнули мені вслід.

Ха! Іноді краще бути боягузкою, зате спокійніше буде.

На ранок знову приготувала сніданок, закинула посуд в посудомийку, речі в пральну машину, включила чудо техніки - робот-пилосос і пішла на заняття.

До Кості вже не заходила в кімнату, плавали - знаємо, нехай собі спить, скільки йому треба. 

І якось так почалися наші будні - вранці я щодня готувала, прибирала і йшла, поки він спав, а ввечері - готувала вечерю і переміщалася до себе в кімнату вчитися.

Приходив Костя додому досить пізно, я нічого не питала, не мого розуму справа.

Одного ранку я прокинулася, закинула рис в мультиварку і почула шум - на мене дивився сонний і забавний Костя.

- Я думав, що мене годує якась хрещена-фея, готуючи чудову їжу і відразу відлітаючи в інші будинки, до інших Костів.

- Як бачиш, це всього лише я. Хоча шкода, зовсім не проти феї, - з посмішкою відповіла чоловікові.

- А чому ти мене ніколи не будиш? Тебе, як кохану дружину, не хвилює успішність чоловіка?

- Анітрохи, - ми сіли один навпроти одного, отримуючи задоволення від милої перепалки.

- Ти поранила мене в саме серце! 

- Швидку викликати?

- Ні! Зроби мені штучне дихання, - жартівливо промовив Костя, витягаючи губи трубочкою.

- Можу хіба що масаж серця зробити, я вчилася раніше, але є нюанс - я манекену зламала два ребра. Ризикнеш?

- Легко! Мені роздягатися?

- Та ні треба, я і так можу. 

- Ех, ніякої романтики зранку.

- Яка тут романтика, коли через 10 хвилин треба бігти на аналітичну хімію. 

- Дівчата з хімфаку - це зло.

- Ще й яке, ти обережніше, а то я можу пургеном нагодувати, якщо будеш себе погано вести.

- Не знаю що це, і навіть не хочу знати.

- Правильно-правильно, але про всяк випадок, знай, мене краще не злити.

- І не посперечаєшся, - посміхнувся чоловік, демонструючи свою фірмову ямочку.

Я говорила, що цей хлопець ходячий секс? Ось нічого не змінилося, а тільки посилилося. Я дивилася на нього і не могла надивитися ... Виявляється, мені дуже не вистачало нашого спілкування, такого милого і з легкими подколами.

Якраз в моєму смаку!

- Все, милий, я пішла гризти граніт науки, чого і тобі бажаю.

Взяла сумку і втекла з дому.

Ми з Костею частенько разом проводили вечори, жуючи снеки і сміючись над черговою комедією.

Він, виявляється, дуже ерудований і неординарний. А ще багато читає і вивчає бізнес. І мріє про свою фірму по розробці відеоігор.

Наші посиденьки мені дуже подобалися, я з нетерпінням чекала вечора, щоб скоріше опинитися разом і говорити ні про що, сміючись до болю в животі.

Костя почав допомагати мені з закупівлею продуктів, прибиранням, іноді навіть мив підлогу, чим вразив мене в саме серце.