Глава 2.

Женя Климова

Олю всю ніч нудило, ми з Полею по черзі за нею дивилися, і під ранок вимоталися всі втрьох.

- Олька, ну тебе в баню! Ти не знаєш міри? Уже 18 років, а ти як 15-річний підліток, що вперше випив вина за школою, чесне слово! - лаялася Полька.

У мене не було ні сил, ні бажання витрачати зайві емоції на лайку. Олі зараз так погано, толку з неї вести повчальні бесіди нуль, хіба що для випуску власної агресії.

- Вибачте мене. Я більше так не буду! - стогнала подружка з похміллям.

Ох вже ці стандартні фразочки, по-моєму, діти з двох років їх починають говорити і так до старості?))) 

Я пам'ятаю, завжди вимовляла ці «не буду» і «вибач», гірко ридаючи, після того, як розбила мамину улюблену вазу, або коли без спросу витягла у тата гроші з кишені і купила 15 чупа-чіпсів, або після того, як тато почув запах сигаретного диму. 

- Гаразд, дівчата, пішла я на роботу, - рішуче встала і попрямувала в душ.

Я по вихідним підробляла на винному заводі лаборантом, знайома мами там завідувач лабораторії, ось мене і влаштували по блату. 

Влітку і на вихідних там працювала.

Але я якісно і сумлінно робила хімічні аналізи, відбирала проби і запускала виробничі лінії (саме лабораторія дає старт після зборки обладнання). 

Я вчилася на хімічному факультеті, і з 9 класу дуже захоплювалася неорганічної хімією. 

Грошей у батьків зайвих не було, звідки їм взятися, коли тато слюсар на машинобудівному заводі, а мама вчителька англійської мови в школі, а нас троє - я і двоє молодших братів. Тому кишенькові гроші з 16 років здобуваю собі сама.

Насправді я не скаржуся, у мене відмінна сім'я, дружна і міцна. І не в грошах же щастя, головне, щоб на хліб з маслом вистачало.

Зібралася, взяла ноут, попрацюю вночі, спати на зміні все одно не можна, а всі аналізи до 10-11 вечора зроблю, чим же потім займатися? Буду читати щось або серіальчік подивлюся.

- Красотулі, я пішла. Поль, ну не лай Ольку, вона сама себе вже покарала, - наостанок спробувала пом'якшити нашу сувору комсомолку.

- Іди вже, трудівниця.

Я з хорошим настроєм увірвалася в новий день.

Минуло два тижні з дня зустрічі з хлопцем мрії.

Я, якщо чесно, була впевнена, що він мене знайде. Це зовсім не важко, наша Оля продовжує спілкуватися з Богданом, а вони ж разом тусувалися, значить, як мінімум, знайомі.

Сама інформацію здобувати не збираюся. Не хоче продовжити знайомство - ну і не треба.

Але думка про хлопця все ж не покидала мозок, мені він справді дуже сподобався.

- Дівчата, Богдан мене запросив на вихідні на базу відпочинку. Як думаєте, сильно швидко? - Оля переживала з приводу стрімкості розвитку їх відносин.

- Оль, тут дивись сама, по відчуттях. Іноді рано і через три місяці, а іноді дах як знесе, то і на першому побаченні все відбудеться, - сказала я.

Поля несхвально на нас глянула, косу закинула за спину, зараз почнеться проповідь про наші моральні засади і цінності. 

Ми з Олею переглянулися, зітхнули і сіли на диван, лекція має бути довга.

- Дівчата! Ви що! Треба себе берегти і цінувати! Яка близькість в перший місяць, коли ви абсолютно чужі люди! Женя, при першому знайомстві не сплять один з одним!!! Що ти таке кажеш!... - і погнала далі.

Я один раз в житті переспала з хлопцем на першому побаченні. Навіть не знаю, як так вийшло. Нерозумно, сумбурно, в поспіху, навіть згадувати не хочеться. Потім ми ще три рази сходили на побачення і розбіглися. Я шкодую про цей вчинок, але допускаю думку, що таке цілком має місце бути - саме через дикі і взаємні пристрасті, як у фільмах про кохання.

Всього у мене було дві близькості за моє життя. Перша з моїм однокласником, ми зустрічалися з 9 по 11 клас і так вийшло, що на випускному все і сталося. Потім ми вступили до університету, роз'їхалися по різних містах, і вирішили не морочити один одному голову.

Ну і другий раз з тим, що на першому побаченні було.

- Оля, роби як хочеш, головне, думай спочатку і оцінюй, - на завершення додала Поліна.

Вона відповідає за здоровий глузд у нашій компашці, завжди все проаналізує, розкладе по поличках, звернеться до нашої совісті і спустить на землю грішну, при необхідності.

Мені взагалі дуже пощастило з одногрупницями. Нас рандомно поселили в одну кімнату і ось вже пів року ми любимо один одного щиро і беззастережно, звикли і приймаємо недоліки один одного, намагаємося поважати і цінувати кожну з нас.

Маю велику надію, що наша дружба подолає десятиліття.

- Презервативи тільки не забудь! – зафіналила Поля, простягаючи пачку подрузі.

- Так, хіба не він повинен про це піклуватися? - трохи розсіяно і зніяковіло запитала Оля.

- Ти повинна про себе дбати в першу чергу, якщо плануєш секс - бери захист! - я була згодна з Поліною на 100%.

- Дякую, - Олюня поклала пачку собі в сумку, не запитавши, а звідки у нашій праведниці Поліни пачка такого добра? Мені ось дуже цікаво!