"Ми світло"

ТИМ , ХТО БЕЗВІСТИ ЗНИК

Є біль, який не кричить — він мовчить.

Мовчить так глибоко, що це мовчання розриває серця сімей, які чекають.

Ті, хто зник безвісти, — це наші незавершені історії, наші незакриті двері, наші невимовлені слова.

Ми тримаємо їхні імена в долонях, як крихке тепло, яке не можна втратити.

Ми не знаємо, де вони.

Але ми знаємо одне:

кожен із них — живий у нашій надії.

Ми шукаємо їх у кожній новині, у кожному списку, у кожній молитві.

Бо надія — це останнє світло, яке ми ніколи не дозволимо загасити.

Ми чекаємо.

Ми віримо.

Ми пам’ятаємо.

І поки серця б’ються в Україні — ніхто з них не буде забутий

Подобається

#1156 в Сучасна проза
#888 в Різне

Відредаговано: 27.12.2025