Крок 3. Завантаження

Через декілька днів настав час «Х». Моє малятко почало отримувати на свої гаджети рекламу нової відеогри. Реклама була мультяшна, яскрава і дуже смішна. Веселі дотепні персонажі Олаф та олень з мультфільму «Крижане серце» з захватом розповідали про  маленького пухнастого зайчика, як дві краплі води схожого на улюблену іграшку моєї Оленки. Звичайно це не могло не привернути уваги дівчинки.

Кнопка завантаження програми  була зашифрована. Гарненький пухнастик з величезними благаючими очима кота зі Шрека пропонував  «Полоскочи мені животик».

Як тільки дитя торкнулося пальцем животика на екрані, почалось завантаження гри. Швидко зайчик поскакав по екрану, коли, в той час, встановлювались необхідні драйвера і налаштовувалась система під мене.

Як тільки процес дотягнув кінця, знов на екрані з’явилося зайченя і запропонувало:

- Давай спілкуватися, моя люба дівчинко!

- Давай! Як тебе звуть? - спитала Оленка.

- Мені дуже сумно, я не знаю як, -залилося сльози  зайченятко.

- Я таке маленьке, що мені ще ніхто не дав імені.

- Ти дуже схожий на мою іграшку,- промовила дівчинка, -Може тобі сподобається ім’я Пухнастик чи Сніжок? - запитала вона.

- А як звуть твого зайчика?

- Вуханем.

- Може й мене ти так будеш називати?

- В мене вже є один Вухань, давай якось інакше тебе назвемо.

-Мені так подобається його ім’я, -похнюпився заїнька і сльози горохом покотилася по пухнастій мордочці.

-Добре, добре, не ремствуй, - погодилась Оленка.

-А давай уявимо, ніби я - це твій пухнастик на екрані, в житті ти ж мене обіймати не можеш, мене замінить той Пухнастик, - запропонував білий зрадник.

-Це буде цікаво, - застрибала малеча.

 - Ти це добре придумав!

За своєю суттю, гра була навчальною, за милою зовнішньою лялькового персонажа ховалась програма з величезною базою даних, які б були цікаві дитині Оленчиного віку. Також вона аналізувала кожен рух людини і відображала його на екрані. Усе це додавало цікавості іграшці і навчало дівчинку.

Також зайка працював по типу програми Кортана від Майкрософта, де помічник з віртуального світу, який мав простий інтелект, за допомогою звичайного голосового сповіщення вів цікаву розмову з користувачем.  Це допомагало користувачу швидше адаптуватися і за допомогою голосу керувати пристроєм. В даному випадку, Вухань привчав дитину до себе і збирав інформацію для мене.

Так пройшло три дні. Оленка майже не виходила з кімнати, коли її покидала- швидко їла, гуляла, виконувала всі завдання, щоб повернутися до кімнати і поговорити з Вуханем.

Іграшка була чудовим другом, вони разом співали, дивились мультики, розмовляли, а на ніч заєць читав улюблені книжки маминим голосом.

Усі були на сьомому небі від щастя, усі, крім мене. Мені все дужче хотілось обійняти мою дівчинку.