Крок 2. Технічна підготовка до гри.

Моя дитина була завжди під охороною, отже, на гаджети для її захисту та безпеки кошти не шкодували.  Але безпека в інтернеті та захист персональних даних у них був заслабкий. Усі сучасні мобільні гаджети мають сім-карту і відправляють дані в інтернет, щоб у будь-яку мить можливо було б відстежити місцезнаходження дитини. Самим важким у цій справі було отримати IMEI пристрою. Для цього потрібно мати номер користувача і потім по реєстраційній базі знайти IMEI. Тепер маючи цей код, я міг планувати свої зустрічі з моїм улюбленим янголятком. Знав щомиті її локацію, ознайомився з її розпорядком дня, знав місця, які вона відвідує.

Потім необхідно було зайти до неї в аккаунт пошти, яку вона отримала для листування з однокласниками та вчителями свого елітного розкрученого коледжу. Далі справа техніки. Програмні боти почали бомбардувати її цікавими пропозиціями щодо дитячих місць відпочинку і ігор, які б були цікаві дитині такого віку.

Таким чином, я знайомився з дитиною, взнавав її характер, уподобання. Я, мов би, привчав її до себе, а себе до неї. Всі інші справи я закинув, недороблені завдання поставив на «заморожено», а сам зайнявся справою мого життя.

Моя жага до інформації про мою дівчинку стала маніакальною. Я хотів все про неї знати. Я втратив декілька днів на взлом програмного забезпечення  відео нагляду та служби охорони.  Я міг перехоплювати управління системою «Розумний дім» і, навіть, через інтернет замовив поповнення Рафаєлок у їх холодильнику, оскільки це були її улюблені ласощі.

Щодня у своєму ляльковому будиночку, що стояв на подвір’ї їх величезної садиби, вона знаходила букетик чарівних польових квітів, які я невтомно поповнював кожен ранок, при цьому, нікого, чомусь, не дивувало, що кожен день камери на вході залипали на декілька хвилин чи моргав інтернет. Всі вважали, що дівчинка сама збирає собі прикрасу для дитячої кімнати, а маля не говорило, думало, що це чарівний ельф з казки.

Вона була на диво романтичною, слухняною і покірною дитиною, що незвично при вогняному і прагматичному характері її матері. Іноді вона прикрашала себе заколками, робила вишукану зачіску і одягала гарний одяг, відчуваючи себе красунею – принцесою. Щовечора вкладалась спати з тигреням Тигрис і зайцем Вуханем. Доречі, Вухань був її найулюбленішою іграшкою з якою вона ніколи не розлучалась, навіть на той час, коли вона була на уроках, Вухань відпочивав в шафці коледжу.

По суті, Оленка була дуже самотня і дуже цінувала свій маленький замок, свою кімнатку, але вона не скаржилась. За нею добре наглядали, її навчали найкращі вчителі, в коледжі в неї були гарні стосунки з однокласниками, дома були вишколені слуги. Але для всіх цих людей це була тільки робота, а батьки були бізнесменами і занадто зайнятими, щоб гратися з нею. Все спілкування проходило 20-30 хвилин за сніданком і побажаннями спокійної ночі, коли вони знаходились ввечері вдома. Тому вона собі нагадувала принцесу, яка жила на вежі в замку і чекала на рідну людину.

Я все це бачив і співчував усім серцем і хотів допомогти їй і собі.