Розділ 29

Максим : 

Я зрозумів: більше тікати від правди не можна.
Ми з Алісою сиділи біля столу.
Ньютон лежав поруч, спокійно поклавши голову на лапи.
Перед нами лежали всі старі записи, які нам вдалося знайти.

Три дати.
Три покоління.
І одне дзеркало.
Я перегорнув останню сторінку записника мого дідуся.
І нарешті знайшов те, чого шукав.
Заголовок був написаний від руки:
«ПОВНА ІСТОРІЯ ДЗЕРКАЛА.»
Я почав читати.
— Дзеркало не було створене для перетворень, — сказав я.
Аліса підняла голову.
— Тоді для чого?
— Для відображення.
— Звичайного?
— Спочатку так.
Я продовжив читати.
Дзеркало знайшли випадково багато років тому.
Спершу воно нічим не відрізнялося від інших.
Але потім почало показувати те, чого не було в реальності.
Тіні.
Інші форми.
Можливі події.
А іноді — людей такими, якими вони могли стати.
Мій дідусь назвав це «відбиттям форми».
А потім у 1987 році біля дзеркала вперше з'явився білий кіт.
Той самий свідок.
Він не був створений дзеркалом.
Не був зачарований.
Він просто з'являвся поруч із ним у моменти, коли дзеркало вступало в контакт із людиною.
— Отже, Ньютон не магічний? — запитала Аліса.
Я похитав головою.
— Не знаю. Але він точно не є результатом перетворення.
Я подивився на кота.
Він сонно поворухнув вухом.
Я продовжив.
У 1987 році дзеркало вперше вплинуло на мого батька.
Він був дитиною.
Він побачив у дзеркалі інше відображення самого себе.
А поруч сидів білий кіт.
Перший свідок.
У 2004 році все повторилося.
Цього разу контакт відбувся зі мною.
Я був молодим.
Я торкнувся дзеркала.
І побачив не своє відображення.
Я побачив білого кота.
Після цього в мене вперше виникло відчуття, ніби моє тіло може змінюватися.
Але тоді я не зрозумів причини.
Я подумав, що це була випадковість.
Тепер я знаю — ні.
Дзеркало не перетворило мене на кота.
Воно лише відкрило можливість переходу між двома формами.
А вже потім ця здатність залишилася зі мною.
Аліса мовчки слухала.
— Тому ви можете ставати котом...
— Так.
— Але Ньютон тут ні до чого.
— Ні.
Я подивився на Ньютона.
— Він лише був свідком.
Аліса погладила його.
— А чому він з'явився біля мене?
Я прочитав наступний рядок.
І завмер.
«Коли дзеркало обирає нового носія контакту, свідок з'являється поруч із ним.»
Я повільно підняв очі.
— Алісо...
— Що?
— Ньютон з'явився біля тебе не випадково.
Вона подивилася на кота.
— Але дзеркало обрало мене?
— Так.
Настала тиша.
Я перегорнув сторінку.
Там було написано:
«Три контакти не означають трьох людей. Це три етапи.»
Я прочитав далі:
Перший — минуле.
Другий — теперішнє.
Третій — той, хто зберігає пам'ять.
Я подивився на Ньютона.
Тепер усе стало зрозуміло.
Перший контакт — моя родина.
Другий — Аліса.
Третій — Ньютон.
Але це ще не все.
На останній сторінці було написано:
«Коли третій контакт завершиться, дзеркало більше не потребуватиме свідка.»
Я відчув тривогу.
— Що це означає? — запитала Аліса.
Я похитав головою.
— Не знаю.
І саме тоді дзеркало за нашими спинами засвітилося.
Ми обоє обернулися.
На ньому з'явилися слова:
ПЕРШИЙ — ЗНАЙДЕНИЙ.
ДРУГИЙ — ВІДКРИТИЙ.
ТРЕТІЙ — ПОРУЧ.
Потім усі слова зникли.
Залишилося лише одне:
ЗАВЕРШЕНО.
Я подивився на Ньютона.
Він просто сидів.
Звичайний білий кіт.
Без магічного сяйва.
Без людського голосу.
Без таємничих перетворень.
Просто Ньютон.
І саме тоді я зрозумів головне.
Я весь цей час шукав чудовисько, прокляття або магічну істоту.
А виявилося, що найбільша таємниця була набагато простішою.
Я боявся власної здатності перетворюватися.
А Ньютон просто був поруч.
Він не створив мою проблему.
Не врятував мене.
Не прокляв мене.
Він був свідком.
Свідком історії, яка почалася задовго до нас.
Я поглянув на Алісу.
— Тепер ми знаємо правду.
Вона усміхнулася.
— Нарешті.
Я теж усміхнувся.
Але в цей момент Ньютон раптом подивився на дзеркало.
Я простежив за його поглядом.
Дзеркало було звичайним.
Повністю звичайним.
І все ж я чомусь відчув:
ця історія закінчилася не зовсім.
Бо десь у глибині скла на одну коротку мить я побачив...
ще одне відображення.
Не своє.
Не Аліси.
Не Ньютона.
А чиюсь іншу постать.
Я моргнув.
Вона зникла.
Я нічого не сказав Алісі.
Поки що.
Бо іноді навіть після повної правди...
залишається ще одна таємниця.