Розділ 23

Аліса : 

Я не могла відірвати погляду від дзеркала.
Напис на ньому вже зник, але останні слова все ще звучали в моїй голові:
«ЗАЛИШИВСЯ ТРЕТІЙ.»
Професор стояв поруч.
А біля дверей сидів Ньютон.
Мій Ньютон.
Білий кіт, якого я знайшла випадково.
Кіт, який з першого дня поводився дивно.
Кіт, який завжди нервував, коли я згадувала професора Вороніна.
Кіт, який дивився на дзеркало так, ніби розумів більше за нас.
Я повільно перевела погляд із професора на Ньютона.
А потім знову на дзеркало.
— А якщо... — почала я.
Професор подивився на мене.
— Що?
Я присіла біля Ньютона.
Він насторожено повів вухами.
— А якщо третій контакт — це не якась людина?
Професор насупився.
— Що ти маєш на увазі?
Я подивилася на Ньютона.
— Ньютон.
Кіт одразу відвернув голову.
— Мяу.
Я завмерла.
Професор теж.
— Чому ти так думаєш? — запитав він.
— Бо він був тут ще до того, як я дізналася правду про вас.
Я обережно погладила Ньютона по спині.
— Він з'явився саме тоді, коли все почало змінюватися.
Ньютон підняв голову.
Його зелені очі зустрілися з моїми.
— Він завжди реагував на дзеркало, — продовжила я. — І на ваше ім'я. Іноді він ніби намагався мене від нього відвести.
Професор мовчав.
Я піднялася.
— А ще...
Я подивилася на нього.
— Ви самі сказали, що дзеркало може бути пов'язане з перетворенням.
— Так.
— Тоді чому ми вирішили, що третій контакт обов'язково має бути людиною?
Професор не відповів.
І саме в цей момент Ньютон підійшов до дзеркала.
Я затамувала подих.
Він сів перед ним.
Подивився на своє відображення.
А потім торкнувся скла лапою.
Дзеркало здригнулося.
Я різко відступила.
— Ви це бачили?!
— Так.
Професор підійшов ближче.
Ньютон не тікав.
Він продовжував дивитися на дзеркало.
І тоді відображення Ньютона...
посміхнулося.
Я застигла.
Звичайний Ньютон просто сидів перед дзеркалом.
Але його відображення повільно підняло голову.
Ньютон цього не зробив.
— Це неможливо... — прошепотіла я.
Професор нахилився ближче.
— Не торкайся скла.
Я кивнула.
Відображення Ньютона раптом зникло.
На дзеркалі залишилися лише слова:
ТРЕТІЙ КОНТАКТ — ЗНАЙДЕНО.
А нижче з'явилося ще одне речення:
ВІН БУВ ПОРУЧ ВІД ПОЧАТКУ.
Я подивилася на Ньютона.
Він спокійно сів на підлогу й почав вилизувати лапу, ніби нічого не сталося.
Зовні — звичайний білий кіт.
Але тепер я вже знала:
можливо, саме його поява була початком усієї цієї історії.
Я поглянула на професора.
— Значить, третій контакт — Ньютон?
Професор довго мовчав.
Потім тихо відповів:
— Схоже на те.
Ньютон підняв голову.
— Мяу.
І вперше мені здалося, що в цьому простому котячому «мяу» було щось більше.
Ніби він теж знав відповідь.
Просто не міг нам її сказати.